Справа № 22ц/796/771/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Шевчук А.В.
17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Вербової І.М. Поливач Л.Д.
при секретарі - П'ятничук В.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення індексації заробітної плати та компенсацію втрат частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у загальному розмірі 145 759 грн. 09 коп., та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що з 1999 року працювала в ПАТ «Укргазвидобування» на різних посадах, остання з яких - головний фахівець відділу видобутку газу, газового конденсату та нафти управління видобутку та підготовки вуглеводів.02.12.2013 року згідно наказу №98-к вона звільнено з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2014 року, яке набрало законної сили, з ПАТ «Укргазвидобування» на її користь на підставі п. 2.6 Галузевої Угоди на 2012-2014 року стягнуто, крім іншого, допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 39 000 грн., які не були виплачені при звільненні. Вважає, що оскільки при звільнені відповідач ухилився від виконання свого обов'язку провести в день звільнення виплату всіх сум, належних їй від підприємства то, відповідно, ПАТ «Укргазвидобування» має сплатити компенсацію за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 03.12.2013 року до 15.10.2014 року у сумі 139 447, 44 грн. Також, просила стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» індексацію невчасно сплачених 39 000 грн. за період з грудня 2013 року по жовтень 2015 року у відповідності до ч. 5 ст. 95 КЗпП України, яка, на її думку, складає 6 311 грн. 65 коп.Крім того, вказуючи, що неналежний розрахунок спричинив хвилювання з приводу існування сім'ї, вніс дисбаланс нормального життєвого спілкування в родині, просила стягнути з підприємства на її користь 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У червні 2015 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог у якій просила стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у сумі 139 447,44 грн та 6 311,65 грн - суму індексації заробітної плати.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року від 16 червня 2015 року із занесенням до журналу судового засідання відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування своїх доводів, вказує зокрема, що як вбачається з описової частини позовної заяви, нею ставилось питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з посиланням на відповідні норми права. В описовій частині немає жодного посилання про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Враховуючи викладене, вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що нею вказані вимоги про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Також вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, шо додаткова допомога, передбачена п. 2.6 Галузевої угоди, не входить до складу заробітної плати та не підлягає індексації.
У судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що02.12.2013 року згідно наказу №98-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного фахівця відділу видобутку газу, газового конденсату та нафти управління видобутку та підготовки вуглеводів ПАТ «Укргазвидобування» за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2014 року у справі, яке набрало законної сили, з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 стягнуто, крім іншого, допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 39 000 грн. та 1000 грн. заподіяної моральної шкоди.
Згідно вимог ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2014 року встановлено, що відповідач не виконав умови п. 2.6 Галузевої угоди та не виплатив ОСОБА_1 в день звільнення допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.
З матеріалів справи вбачається, що ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві 21.08.2014 року відкрито виконавче провадження №444478315 з примусового виконання виконавчого листа від 20.08.2014 року №2/756/1332/2014 про стягнення з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 39 000 грн. та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згідно платіжного доручення №1650 від 05.09.2014 року ПАТ «Укргазвидобування» сплатило кошти на рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві у розмірі 40 000 грн. 05.09.2014 року на погашення боргу за виконавчим листом в справі №2/756/1332/2014, у якій було винесено рішення від 07.04.2014 року на користь ОСОБА_1
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою до задоволення позову про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати позивачем зазначено ст. 117 КЗпП України - яка спірні відносини не регулює, а відтак - відсутні правові підстав для задоволення позову, оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права. Оскільки позивачу не була вчасно сплачена допомога, яка виплачується при скороченні працівника, що має разовий характер, а тому, відповідно не підлягає індексації згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які, відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу, суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про відшкодування шкоди, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Як вбачається з описової частини позовної заяви та доводів апеляційної скарги, позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з посиланням на відповідні норми права. В описовій частині позовної заяви немає жодного посилання про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем помилково вказані вимоги про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в прохальній частині позовної заяви, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті.
Згідно положень ст. 61 ЦПК України: обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2014 року встановлено, що відповідач не виконав умови п. 2.6 Галузевої угоди та не виплатив ОСОБА_1 в день звільнення допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 39 000 грн, а тому факт затримки розрахунку при звільненні є встановленим.
Розраховуючи середньоденну заробітну плату, колегія суддів керується п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8.12.1995р. №100, згідно якого при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Враховуючи вказаний порядок, для розрахунку середньоденної заробітної плати потрібно враховувати оклад, винагороду за вислугу років, премію за виробничі результати відповідно до відпрацьованих в місяці днів та винагороду за підсумками роботи за рік за два місяці роботи.
Колегія суддів, при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки, бере за основу середньоденний заробіток у розмірі 645,59 грн., відповідно до розрахунку, який міститься в матеріалах справи (на а.с. 19, 21), оскільки в ньому враховані всі вказані вище показники.
З платіжного доручення №1650 від 05 вересня 2014 року вбачається, що ПАТ «Укргазвидобування» перерахувало 05 вересня 2014 року на рахунок ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 40 000 грн. на погашення боргу за виконавчим листом Оболонського районного суду м. Києва в справі №756/ 1332/2014, в якій було винесено рішення від 07 квітня 2014 року про стягнення на користь ОСОБА_1 вказаної суми, а тому саме до цього дня потрібно робити розрахунок, а не до дня зарахування коштів на рахунок позивача.
З урахуванням того, що в порядку виконання рішення суду заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 була перерахована ПАТ «Укргазвидобування» на рахунок ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 05 вересня 2014 року, ОСОБА_1 була звільнена 02 грудня 2013 року, то колегія суддів вираховує середній заробіток за весь час затримки, а саме за період з 02.12.2013 р. по 05 вересня 2014 р., в якому було 168 робочих днів.
З урахуванням того, що середньоденна заробітна плата позивача становить 645,59 грн, середній заробіток за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період затримки розрахунку при звільненні з02.12.2013 р. по 05 вересня 2014 р. становить 108 459, 12 грн (645,59 грн. х 168 днів = 108 459, 12 грн).
Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 1 січня 2003 року), згідно з нормами ст. ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 %. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
На підставі ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 06 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктом 2.1 Колективного договору Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» дочірньої компанії «Укргазвидобування» на 2012-2014 роки визначено, що у сфері гарантій забезпечення зайнятості та захисту звільнених працівників керуються чинним законодавством України, Генеральною та Галузевою угодою.
Пунктом 1.6 Галузевої угоди передбачено, що умови колективних договорів, що погіршують порівняно з чинним законодавством і цією Угодою становище працівників, є недійсним.
Пунктом 2.6 Галузевої у годи передбачено, що працівникам вивільненим у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією Підприємства, скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, що встановлюється колдоговором, залежно від загального стажу роботи Підприємства галузі, але не менше: чоловікам зі стажем роботи: до 10 років - місячного середнього заробітку.
У разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюються в день звільнення.
На момент підписання та реєстрації Галузевої угоди, ПАТ «Укргазвидобування» було Дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», який є стороною Галузевої угоди. У 2012 році ДК «Укргазвидобування» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 360-р реорганізовано шляхом перетворення в ПАТ «Укргазвидобування» управління корпоративними правами ПАТ «Укргазвидобування» здійснює НАК «Нафтогаз України» за погодженням з Міненерговугілля.
Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи, тобто ПАТ «Укргазвидобування» повинна виконувати всі договірні зобов'язання, взяті на себе ДК «Укргазвидобування», в тому числі і умови Галузевої угоди та колективного договору ДК «Укргазвидобування», укладеного в грудні 2011 року терміном на три роки.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України своїм листом від 22.12.2013 р. № 2/14-4993 підтвердило, що положення Галузевої Угоди є обов'язковими для виконання публічними акціонерними товариствами, які на момент підписання цієї Угоди були дочірніми компаніями, зокрема і ПАТ «Укргазвидобування».
Крім цього Територіальна державна інспекція з питань праці у м. Києві надала ПАТ «Укргазвидобування» припис від 27.01.2014 №26-10-28/75-28 з вимогою виконання відповідачем вимог Галузевої угоди щодо виплат вихідної допомоги при звільненні працівників у зв'язку з скороченням штату.
20.03.2014 Окружний адміністративний суд м. Києва у справі № 826/1190/14 за позовом ПАТ «Укргазвидобування» до Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису від 27.01.2014 № 26-10-28/75-28 у задоволенні адміністративного позову відповідачу відмовив.
01.07.2014 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014.
Відповідно до ст. 2. «Структура заробітної плати» Закону України «Про оплату праці» зарплата включає «інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.»
Відповідно до п. 2.6. Галузевої угоди вказано, що «працівникам, вивільненим у зв'язку з реорганізацією підприємств, скороченням чисельності, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів Підприємства виплачується допомога, що встановлюється колективним договором залежно від загального стажу роботи на підприємствах галузі, але не менше: жінкам зі стажем роботи:понад 12 років - тримісячного середнього заробітку...».
Тобто допомога, вказана в п.2.6. Галузевої угоди, відноситься до «інших виплат, які не передбачені актами чинного законодавства» (окрім Галузевої угоди), встановлена додатково до вихідної допомоги при припиненні трудового договору, і відповідно до ст. 2. «Структура заробітної плати» Закону України «Про оплату праці» є частиною заробітної плати.
Підпунктом 14.1.148 ст.14 Податкового кодексу України також встановлено, що заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Крім того, згідно п.2.2.2 та 2.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати до фонду оплати праці відноситься премії та винагороди, у тому числі за вислугу років та винагороди за підсумками роботи за рік, а також щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи).
З таких обставин допомога, передбачена п. 2.6 Галузевої угоди, входить до складу заробітної плати, як така, що встановлена колективним договором і підлягає виплаті у сороки, визначені ст. 116 КЗпП України.
Суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додаткова заробітна плата).
Як встановлено колегією суддів, ПАТ «Укргазвидобування» при звільненні позивача, не здійснив у повному обсязі розрахунки в день звільнення, а саме не сплатив додаткову допомогу при скороченні, передбачену положенням п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки.
Тобто, позивачу не була вчасно сплачена допомога, яка передбачена п. 2.6 Галузевої угоди та входить до складу заробітної плати, як така, що встановлена колективним договором і підлягає компенсації.
Сума несвоєчасно сплачених при звільненні позивача коштів складає 39 000 грн.
Індекс споживчих цін за період невиплати доходу з січня 2013 року по вересень 2014 року (строк зазначено у межах позовних вимог) складає 116,18%.
Приріст індексу споживчих цін за період невиплати заробітної плати складає 116,18% - 100% =16,18%.
Сума компенсації складає (39 000 грн х 16,18%.) : 100 = 6 311,65 грн.
Не погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як було встановлено, відповідач порушив права позивача, не виплативши її при звільненні матеріальну допомогу, передбачену положенням п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки, у розмірі 39 000 грн.
Для захисту свого законного права позивачу довелося звертатися до суду, приймати участь в судових засіданнях, наймати осіб для надання їй правової допомоги тощо, тобто докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, у розмірі 1 000 грн. Вказану суму колегія суддів вважає такою, що відповідає вимогам розумності і справедливості.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року підлягає скачуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 108 459, 12 грн(сто вісім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень дванадцять копійок) та 6 311, 65 грн (шість тисяч триста одинадцять гривень шістдесят п'ять копійок) - суми компенсації втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою термінів її виплати.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді