16 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про витребування майна з чужого незаконного володіння,
у квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра», в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив зобов'язати останнього повернути належні йому грошові кошти у розмірі 3 000 грн., стягнути пеню в розмірі 506, 39 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 30.01.2015 року він через відділення ПАТ КБ «Надра» № 2660, здійснив платіж у розмірі 3 000 грн. на розрахунковий рахунок Національного університету оборони України за навчання на військовій кафедрі. Проте, платіж не був проведений банком, в результаті чого грошові кошти на рахунок одержувача не надійшли та неправомірно залишилися на транзитному рахунку вищевказаного відділення банку. 07.04.2015 року ним на адресу уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Надра» був направлений лист з вимогою повернути належні йому грошові кошти, однак відповіді на вимогу він не отримав, грошові кошти до цього часу відповідач не повернув. У зв'язку з цим він був змушений повторно сплатити за навчання 3 000 грн. Крім цього, у зв'язку з несвоєчасною оплатою за навчання, на вимогу Національного університету оборони України, у відповідності до п. 3.6 Контракту він сплатив пеню у розмірі 489, 39 грн. та 17 грн. комісії банку за здійснення переказу. Такими діями відповідач завдав йому моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 грн.
Справа № 761/12537/15 ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/2439/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 8 цього Закону відповідач мав виконати доручення протягом операційного часу банку у день його надходження. Він звернувся до банку 30.01.2015 року, коли ще не було введено Тимчасову адміністрацію. Будь - які договірні відносин у нього з відповідачем відсутні, рахунків у банку від не має, а відтак суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник відповідача Кренець О.С. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до квитанції № к60/U/53 від 30.01.2015 року ОСОБА_1 було здійснено платіж на рахунок Національного університету оборони України в розмірі 3 000 грн., в рахунок оплати за навчання на військовій кафедрі, через відділення ПАТ «КБ «Надра» № 2660. Проте зазначені грошові кошти на рахунок одержувача не поступили.
Листом від 07.04.2015 року, позивач звернувся до Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Б.В., в якому просив повернути сплаченні ним грошові кошти у зв'язку з тим, що вони не були переведені на рахунок одержувача, проте отримав відповідь, у якій вказувалося про те, що в банку запроваджена тимчасова адміністрація та проведення будь-яких видаткових операцій за укладеними правочинами заборонено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, а відтак порядок стягнення коштів визначається п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 8.1., 8.2 та п. 8.3. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.
За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Відповідно до п. 32.2. ст. 32 цього ж Закону, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2015 року Правлінням Національного банку України було винесено постанову № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», якою відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» з 06.02.2015 року розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, а також запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці - з 06 лютого по 05 травня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року № 85 продовжено термін тимчасової адміністрації до 05.06.2015 року.
04.06.2015 року правлінням НБУ прийнято постанову № 356 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи із результатів системного аналізу положень ЦК України, законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, а відтак у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України 6-2001 цс 15 від 20.01.2016 року.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є кредитором банку колегія суддів не може визнати обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що на час виникнення спірних правовідносин ще не було запроваджено тимчасову адміністрацію не спростовують висновків суду, оскільки на час ухвалення судом рішення така тимчасова адміністрація була запроваджена.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді