1[1]
12 лютого 2016 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , отримавши апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року відносно ОСОБА_3 та перевіривши її на відповідність вимогам ст. 396 КПК України і на наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження, -
Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, та виправдано за відсутністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
Вирок суду мотивований тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_3 як об'єктивної так і суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки як обвинувальний акт так і докази, які досліджені безпосередньо судом, не містять достатніх даних на підтвердження того, що дії обвинуваченого були поєднані з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку, супроводжувалися особливою зухвалістю, і що спрямованість його умислу була саме на вчинення хуліганських дій з мотиву явної неповаги до суспільства.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор у даному кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В своїй скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватим за ч. 1 ст. 296 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 3 років обмеження волі і на підставі ст. 75 того ж Кодексу, звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.
При цьому в апеляційній скарзі, не спростовуючи висновок суду про те, що у судовому засіданні обвинувачений, не заперечуючи фактичні обставини пошкодження автомобілів, пояснив що скоїв це з мотивів помсти за образу своєї знайомої, прокурор вказує на те, що ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав свою вину та пояснив, що усвідомлював порушення громадського порядку. Крім того в апеляційній скарзі звертається увага на порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження у відсутності потерпілого, належним чином якого не повідомленого про час і місце розгляду даного провадження.
Ухвалою судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2016 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху, а прокурору надано п'ятиденний строк з дня отримання зазначеної копії ухвали суду апеляційної інстанції для усунення визначених в ній недоліків.
Копія вищезгаданої ухвали про залишення апеляційних скарг без руху 26 січня 2016 року було направлено прокурору і відповідно до зворотного повідомлення отримана останнім 03 лютого того ж року.
08 лютого 2016 року, прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_4 надіслав поштою до Апеляційного суду міста Києва апеляційна скаргу в новій редакції, яка надійшла 10 лютого 2016 року, та наступного дня того ж року була передана судді-доповідачу.
В новій редакції апеляційної скарги, прокурор просить скасувати вирок місцевого суду повністю, ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді позбавленням волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Однак, прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_2 зазначені в ухвалі від 25 січня 2016 року недоліки, в новій редакції апеляційної скарги, повністю не усунув. Зокрема, не вказав, яким чином має бути проведений апеляційний розгляд за відсутності потерпілого ОСОБА_5 , місце знаходження (проживання) якого Київською місцевою прокуратурою № 10 не встановило та явка якого в судовому розгляді є обов'язковою. Крім того, в апеляційні скарзі внесені зміни, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 4 ст. 403, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Враховуючи зазначене та те, що прокурором в установлений строк не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2016 року, то прокурору належить повернути його апеляційні скарги.
Керуючись ст. 399 КПК України, -
Повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_4 його апеляційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року, яким ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 296 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1
Справа №11-кп/796/539/2016 Категорія: ч. 1 ст. 296 КК України Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_6 Доповідач: ОСОБА_1