Справа № 759/17931/15
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3112/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючого: судді Білич І.М
суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі Горбачовій І.В.
за участю: позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4 розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Відділ РАЦС Святошинського РУЮ у м. Києві про виключення відомостей про особу батька дитини з актового запису про народження дитини.
Позивач у листопаді 2015 року звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що з 04.08.2007 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила дочку ОСОБА_5 (від попередніх стосунків). Після реєстрації їх з відповідачем шлюбу, він добровільно надав згоду на видачу повторного свідоцтва про народження дитини, де його було зазначено батьком дитини, з подальшою зміною прізвища та по-батькові дитини, а саме: на ОСОБА_6. У 2010 році шлюб між сторонами був розірваний та згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2012 року позивача позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_6, стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 350 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. А відтак, позивач ставив питання про виключення відомостей про нього, як батька дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з актового запису про народження №2360 від 13 листопада 2003 року внесеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського РУЮ м. Києва.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити. Відповідач не заперечувала проти задоволення поданої апеляційної скарги.
Третя особа: Відділ РАЦС Святошинського РУЮ у м. Києві, до початку розгляду справи подала до суду заяву у якій просили розглядати справу без представника відділу за наявними документами та доказами, з урахуванням фактичних обставин справи та ухвалення рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи згідно ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 04.08.2007 року сторони уклали шлюб, який 28.09.2010 року був розірваний.
ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і її батьками у свідоцтві про народження були зазначені: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_4.
18.08.2007 року було видано повторне свідоцтво про народження у відповідності до зробленого 13.11.2003 року актового запису про народження ОСОБА_5, де прізвище ім'я та по батькові дитини було зазначено - ОСОБА_6, батько дитини - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_8.
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2012 року, ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_9, та стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини в розмірі 350 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог виходив з того, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Однак, враховуючи те, що позивач на момент внесення змін до актового запису про народження дитини, а саме запису щодо свого батьківства знав що він не є її біологічним батьком, а відтак в силу положень ч. 5 ст. 136 СК України і не має права оспорювати батьківство.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивач ОСОБА_3 зазначав, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач ОСОБА_4 визнала позов повністю, про що також зазначено в рішенні суду від 16.12.2015 року. Таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Тобто, в судовому засіданні і позивач і відповідач підтвердили відсутність кровного споріднення між дитиною та ОСОБА_3. При цьому, відповідач ОСОБА_4 не заперечувала проти виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_6 даних про батька дитини - ОСОБА_3. А відтак з урахуванням положень ст. 174 ЦПК України суд повинен був ухвалити рішення про задоволенню позову без з'ясування та дослідження інших обставин справи. Однак, дані норми законодавства судом першої інстанції були проігноровані.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, а також пояснень самих сторін, позивач по справі на час реєстрації себе батьком дитини ( серпень 2007 року) знав що він не є її біологічним батьком.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 136 СК України - не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком вона знала, що не є батьком.
Висновки суду щодо підстав відмови у задоволенні заявлених вимог повністю узгоджуються як з нормами діючого законодавства так і матеріалами справи.
Не може бути скасовано зазначене рішення і з підстав незастосування судом першої інстанції ст. 174 ЦПК України, за якою у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так як особою, що подала апеляційну скаргу не взято до уваги положення п. 4 ст. 174 ЦПК України згідно до якою, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами СК України, зокрема саме положеннями ст. 136 цього Кодексу визначені умови та підстави за якими особа має право оспорювати батьківство, як така що записана батьком дитини. При цьому положеннями зазначеної норми права законодавчо позбавлено можливості оспорювання батьківства за наявності умов, що виникли між сторонами по справі. Відтак визнання відповідачем позову в даному випадку правового значення немає.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: