11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі Лознян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» до ОСОБА_1, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «13-й квартал», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Справа № 753/15938/15
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1155/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
У серпні 2015 року представник ТОВ «Рада» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з листопада 2014 року по липень 2015 року у розмірі 4 281,90 грн., 1 255,61 грн. індексу інфляції за вказаний період , 65,94 грн. 3% річних від заборгованої суми та пеню у сумі 4 075,69 грн., а також судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. ТОВ «Рада» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок та забезпечує надання відповідачу житлово-комунальні послуги. Враховуючи, що відповідач не здійснює оплату за житлово-комунальні послуги, у останньої утворилась вказана заборгованість.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Рада» подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилалася на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач є експлуатуючою організацією будинку, яка надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, згідно діючих тарифів, затверджених розпорядженням КМДА від 11.12.2012 року № 2216, відповідно до умов укладених договорів на житлово-комунальні послуги з мешканцями. Відповідачем не надано доказів про передачу в законному порядку будинку на баланс ОСББ «13-й квартал». Судом проігноровані докази, які підтверджують, що саме ТОВ «Рада» є експлуатуючою організацією.
Крім того, суд не взяв до уваги, що між сторонами був укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території 23 лютого 2011 року, одностороння ж відмова від договору забороняється законодавством.
Представник ТОВ «Рада» у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.
Представники ОСОБА_1 та ОСББ «13-й квартал» заперечували проти апеляційної скарги.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2.
24 жовтня 2006 року ТОВ «Рада» та ОСОБА_1 уклали між собою договір про участь у витратах на утримання будинку та при будинкової території, надання комунальних послуг.
ТОВ «Рада» не є балансоутримувачем та управителем будинку АДРЕСА_1 а здійснює його обслуговування на підставі договорів між власниками квартир та нежитлових приміщень. Відповідне рішення Київська міська рада про призначення балансоутримувача вказаного будинку не приймала.
Відповідно до роз'яснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 січня 2012 року №7 / 10 - 1315, при прийнятті новозбудованих житлових будинків у експлуатацію, в разі якщо вони побудовані за кошти інвесторів та не належать до комунальної власності, окремо рішення міської ради щодо призначення балансоутримувача цих будинків не потрібно, оскільки п. 11 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено право сільських, селищних, міських рад приймати рішення про передачу іншим органам повноважень щодо утримання майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади.
Таким чином, балансоутримувача житлового будинку АДРЕСА_1 визначають співвласники вказаного будинку. На виконання наказу Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2006 року № 3 - 370 житловий будинок АДРЕСА_1 згідно акту приймання-передачі від 27 вересня 2014 року прийнято на баланс ОСББ «13-й квартал ». Своїм листом від 10 жовтня 2014 року № 56 - 00 /7 ОСББ інформувало Київську міську державну адміністрацію, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є ОСББ «13-й квартал».
13 січня 2006 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ОСББ «13-й квартал» серія АОО № 125596, номер запису про державну реєстрацію 1 065 102 0000 005450.
Згідно довідки б/н від 04 листопада 2015 року виданої головою правління ОСББ «13-й квартал» Терновою A.B. станом на 01 листопада 2015 року у відповідача ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1, заборгованості за комунальні послуги немає, останнім сплачувалися комунальні послуги з листопада 2014 року по вересень 2015 року на розрахунковий рахунок ОСББ «13- й квартал».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСББ « 13-й квартал » на законних підставах прийняло на баланс будинок АДРЕСА_1, уклало договори по наданню житлово - комунальних послуг з власниками квартир цього будинку, включаючи і відповідача, і з 01 листопада 2014 року вони такі послуги отримують, при цьому у відповідача з 01 листопада 2014 року заборгованості за надані послуги немає, то позов є необґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дослідив усі наявні в матеріалах справи докази і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального права.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не доведено передачу в законному порядку будинку на баланс ОСББ «13-й квартал», зважаючи на наступне.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що на виконання наказу Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2006 року № 3 - 370 житловий будинок АДРЕСА_1 згідно акту приймання-передачі від 27 вересня 2014 року прийнято на баланс ОСББ «13-й квартал».
Своїм листом від 10 жовтня 2014 року ОСББ інформувало Київську міську державну адміністрацію, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є ОСББ «13-й квартал».
Враховуючи наведене, вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи є доводи апелянта про те, що між сторонами був укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території 23 лютого 2011 року.
Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч наведеним вимогам законодавства, апелянтом не надано доказів того, що між сторонами укладено вказаний договір від 23 лютого 2011 року.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що між сторонами дійсно був укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, проте 24 жовтня 2006 року.
З п.19 договору вбачається, що він укладений на 5 років з моменту його підписання та вважається продовженим на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до його закінчення.
Відповідно до положень ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно ч.6 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що мешканці будинку АДРЕСА_1 відмовилися від послуг позивача з 01 листопада 2014 року, оскільки було прийнято рішення утримувати будинок самостійно,шляхом взяття його баланс ОСББ «13-й квартал».
Згідно протоколу №2/2014 загальних зборів об'єднання співвласників ОСББ «13-й квартал» від 16 жовтня 2014 року було ухвалено: всі договори, угоди, договірні зобов'язання власників квартир в будинку № 13 та ТОВ «Рада» вважати такими, що втратили чинність, кожен власник розриває договірні відносини з ТОВ «Рада», прийняти будинок № 13 на баланс ОСББ «13-й квартал», визначити ОСББ балансоутримувачем та управителем будинку АДРЕСА_1, уповноважити правління ОСББ укласти договори з ПАТ «Київенерго» та ВАТ АК «Київводоканал» до 01 листопада 2014 року, про прийняті рішення повідомити ТОВ «Рада».
В подальшому такі договори були укладені ОСББ та повідомлено ТОВ «Рада».
Інших доводів про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов ТОВ «Рада» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є необґрунтований, оскільки з 01 листопада 2014 року дані послуги надає балансоутримувач будинку ОСББ «13-й квартал», відповідач не має заборгованості з 01 листопада 2014 року, а вимог про стягнення заборгованості за попередні періоди позивачем не заявлялися.
Отже, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року - залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді