Справа № 759/8946/15-ц Головуючий у першій інстанції: Миколаєць І.Ю.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/761/2016
11 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Гаращенка Д.Р.,
- Борисової О.В.
при секретарі - Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Святошинського районного суду м. Києві від 04 листопада 2015 року по цивільній справі за заявою Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації в інтересах недієздатної ОСОБА_4, зацікавлені особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_7 від повноважень опікуна та призначення ОСОБА_5 опікуном недієздатної ОСОБА_4, -
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року відмовлено в задоволенні заяви Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації в інтересах недієздатної ОСОБА_4, зацікавлені особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_7 від повноважень опікуна та призначення ОСОБА_5 опікуном недієздатної ОСОБА_4.
Не погоджуючись з таким рішенням суду 1-ї інстанції, Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, звільнення громадянина ОСОБА_7 від повноважень опікуна щодо недієздатної ОСОБА_4, та про призначити опікуном останньої її брата ОСОБА_5.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що в рішенні суду 1-ї інстанції не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, при його ухваленні неповно з'ясовано всі фактичні обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування вказаного рішення та ухвалення нового про задоволення заяви. Зазначає, що суд 1-ї інстанції дійшов безпідставного висновку про недоведеність факту неналежного виконання ОСОБА_7 обов'язків опікуна, оскільки вказане встановлено під час проведення засідання Опікунської ради Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та підтверджується актами обстеження житлово - побутових умов проживання недієздатної ОСОБА_4. Апелянт також посилається на те, що опікун ОСОБА_7 та недієздатна ОСОБА_4 проживають за різним адресами, що є прямим порушенням положень Правил опіки та піклування, затверджених Наказом № 34/166/131/88 від 26.05.1999 року. Вважає, що ОСОБА_7 не може в повній мірі виконувати свої обов'язки опікуна щодо постійного контролю за здоров'ям ОСОБА_4, яка хворіє на епілепсію. В частині вимог заяви, що стосуються призначення ОСОБА_5 опікуном недієздатної ОСОБА_4, в апеляційній скарзі зазначається, що висновки суду 1-ї інстанції щодо зловживання ОСОБА_5 спиртним напоями та його конфліктну поведінку суперечать наявним в матеріалах справи довідкам відповідних психоневрологічного та наркологічного диспансерів та відомостям від дільничного інспектора за місцем проживання ОСОБА_5. Також, посилається на те, що при ухваленні рішення, суд безпідставно послався на покази свідка ОСОБА_8, яка не зареєстрована в одному будинку з ОСОБА_4, а тому не може бути обізнаною стосовно обставин, щодо яких надавала свідчення в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник заявника Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації Хайлов Микола Петрович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Зацікавлена особа ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на їх безпідставність та просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2009 року ОСОБА_4 визнано недієздатною у зв'язку з захворюванням останньої на тяжку хронічну психічну хворобу у вигляді недоумства внаслідок епілепсії, неможливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.08.2010 року встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_4 та призначено її опікунами двоюрідного брата ОСОБА_7 та тітку ОСОБА_6.
Недієздатна ОСОБА_4 проживає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, власником якої в рівних частках, по 1/3 частині кожен, є ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_11.
12.03.2015 року брат ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації з заявою про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від обов'язків опікунів у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов»язків та просив призначити його опікуном над сестрою.
За результатами розгляду даної заяви Опікунська рада Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації на засіданні дійшла висновку про доцільність звернення до суду з приводу зазначених ОСОБА_5 питань про звільнення ОСОБА_7 від повноважень опікуна недієздатної ОСОБА_4 та щодо призначення опікуном її брата ОСОБА_5, виходячи з відомостей, що містяться в досліджених на засіданні актах обстеження житлово-побутових умов проживання недієздатної ОСОБА_4.
Відмовляючи в задоволенні вимог заяви Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації про звільнення ОСОБА_7 від повноважень опікуна та призначення ОСОБА_5 опікуном недієздатної ОСОБА_4, суд 1-ї інстанції виходив з того, що факт неналежного виконання опікуном ОСОБА_7 своїх повноважень опікуна є недоведеним, оскільки досліджені судом письмові докази та покази свідків вказують на задовільні умови проживання недієздатної, її охайний вигляд, та систематичне забезпечення всім необхідним для існування. Встановлені в ході судового розгляду відомості свідчать про зловживання ОСОБА_5 спиртними напоями, про його конфліктну поведінку та вчинення інших дій, які суперечать інтересам недієздатної ОСОБА_4, з якою він проживає в одній квартирі, а тому він не може бути призначений опікуном недієздатної ОСОБА_4.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих суду доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 75 ЦК України, за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З досліджених в судовому засіданні доказів достовірно встановлено, що ОСОБА_4 визнана недієздатною згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2009 року та має призначених рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.08.2010 року опікунів - двоюрідного брата ОСОБА_7 та тітку ОСОБА_6.
ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_2
Актами обстеження житлово-побутових умов проживання недієздатної ОСОБА_4 від 18.02.2015 року, 26.02.2015 року, 27.02.2015 року, 29.04.2015 року, 08.05.2015 року, встановлено, що ОСОБА_4 виглядає охайно та одягнута в чистий одяг, кімната, де остання мешкає, в належному санітарному стані, проте стан квартири в цілому незадовільний, квартира потребує ремонту. Також зафіксовано, що при проведенні обстеження в більшості випадків був присутній брат недієздатної ОСОБА_5, його співмешканка ОСОБА_13 та опікун ОСОБА_6. Стосовно другого опікуна ОСОБА_7 зазначено, що останній недієздатну не відвідує протягом тривалого часу, оскільки перебуває в конфліктних відносинах з ОСОБА_5, в зв'язку з чим під час його візитів виникають постійні сварки.
Одночасно, в актах від 29.04.2015 року та 08.05.2015 року вказується, що ОСОБА_7 привозить продукти ОСОБА_4, а ОСОБА_14 готує їжу та виконує іншу хатню роботу.
Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання від 04.11.2015 року, судом 1-ї інстанції було допитано як свідків сусідку недієздатної ОСОБА_4, а також сестру ОСОБА_4 та її чоловіка, які суду повідомили, що ОСОБА_7 привозить матір ОСОБА_6 до квартири, забезпечує ОСОБА_4 ліками та продуктами, забирає речі недієздатної на прання, проте до квартири безпосередньо не заходить, з метою уникнення сварок з братом останньої - ОСОБА_5, оскільки вони мають неприязні відносини.
Враховуючи, що положеннями ч. 1 ст. 67 ЦК України передбачено обов'язок опікуна створювати підопічному необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням в цілому, а не виключно за місцем проживання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що забезпечення інтересів недієздатної відноситься до всіх площин суспільних відносин, а не обмежене лише забезпеченням їй належних умов за місцем проживання.
За таких обставин, участь опікуна ОСОБА_7 в забезпеченні недієздатної ОСОБА_4 доглядом, лікуванням та необхідними побутовими речами шляхом купування та доставки ліків та продуктів, забирання речей на прання, відвідування з нею лікаря свідчать про виконання останнім своїх обов'язків опікуна.
Посилання апелянта на те, що окреме проживання опікуна ОСОБА_7 та підопічної ОСОБА_4 є прямим порушенням п. 4.3 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.1999 року, не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4.3 Правил опіки та піклування передбачено, що, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків.
Разом з тим, вказана норма має узагальнюючий, а не зобов'язальний характер, а тому не може слугувати підставою для констатування факту неналежного виконання опікуном своїх обов'язків, у випадку його окремого проживання від підопічної.
Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що неналежне виконання ОСОБА_7 обов'язків опікуна встановлено на засіданні опікунської ради Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки протокол засідання ради має рекомендаційний, а не обов'язковий характер.
На підставі викладеного, висновок суду 1-ї інстанції щодо недоведеності факту невиконання ОСОБА_7 своїх обов'язків опікуна зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, у відповідності до положень закону.
Стосовно вимог Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо призначення ОСОБА_5 опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64 ЦК України, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Як вбачається з показів, наданих в судовому засіданні допитаними в якості свідків особами, які є особисто знайомими з ОСОБА_5 та недієздатною ОСОБА_4, останні зазначають про зловживання ОСОБА_5 спиртними напоями, його конфліктну та агресивну поведінку, відсутність постійного місця роботи, що призвело до виникнення великого боргу по оплаті за комунальні послуги.
Крім того, факт агресивної поведінки ОСОБА_5 та те, що така його поведінка лякає недієздатну сестру, зафіксовано також в акті обстеження житлово - побутових умов проживання недієздатної ОСОБА_4 від 29.04.2015 року.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_5 не перебуває на обліку в нарколога та психіатра, на підтвердження чого наявні відповідні довідки, а за місцем його проживання в дільничного інспектора відсутні дані щодо порушення ОСОБА_5 громадського порядку, зазначених свідками обставин не спростовують, оскільки особа, яка періодично зловживає спиртними напоями, може не перебувати на обліку у нарколога, а про факти порушення громадського порядку дільничний інспектор міг не повідомлятися.
Крім того, в матеріалах справи є лист начальника Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18.09.2015 року, відповідно до якого, випадки звернення до правоохоронних органів з приводу конфліктної поведінки ОСОБА_5 мали місце.
Також, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5, як співвласник квартири, в якій проживає з недієздатною ОСОБА_4, не вчиняє достатніх дій, спрямованих на забезпечення необхідних побутових умов проживання, що є обов'язковим для опікуна.
Так, як вбачається з актів обстеження житлово - побутових умов від 27.02.2015 року, 29.04.2015 року та 08.05.2015 року, санітарно - технічний стан приміщення незадовільний, квартира потребує ремонту. Крім того, судом 1-ї інстанції з'ясовано, що у ОСОБА_5 є великий борг по оплаті за комунальні послуги.
Разом з тим, також встановлено, що ОСОБА_5 здає одну кімнату в квартирі в найм, та, незважаючи на наявність постійного джерела доходу від найму житла, заборгованість по комунальним послугам не погашає, дій, спрямованих на покращення технічного стану житла, не вчиняє. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 пояснив, що працевлаштувався лише в листопаді 2015 року, до цього протягом трьох років не працював.
Враховуючи вказане, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_5 опікуном, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать, що поведінка останнього суперечить інтересам недієздатної ОСОБА_4.
Не заслуговують на увагу також твердження апелянта про те, що суд 1-ї інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та не здійснював аналізу фактичних обставин справи, оскільки суд 1-ї інстанції дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та надав їм належну оцінку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заяви Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації про звільнення ОСОБА_7 від повноважень опікуна та призначення ОСОБА_5 опікуном недієздатної ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києві від 04 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: