1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 11 лютого 2016 року матеріали кримінального провадження № 12015100020001013 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Брянка-7, Луганської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав в АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 187 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора потерпілого захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_5 , визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 187 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання зараховане попереднє ув'язнення, з відрахуванням початку строку відбування покарання з 31 січня 2015 року.
Також, судом вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду та повернути кримінальне провадження до суду першої інстанції на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою досудового слідства та невідповідністю висновків суду, який в основу вироку поклав неправдиві та непослідовні показання потерпілого ОСОБА_7 , фактичним обставинам провадження.
В своєму доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що місцевий суд підійшов однобічно до розгляду даного кримінального провадження та ніяк не відреагував на заяву про те, що під час досудового слідства здійснювався тиск на нього та свідка ОСОБА_9 , для отримання потрібних показань. Крім цього, не були допитані в залі суду свідки, а саме працівники магазину, показання яких є важливими для вирішення його долі.
В змінах та уточненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 вказують на те, що судом першої інстанції не викликалися та не допитувались поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в присутності яких було проведено огляд місця події, та консьєржа 1-го під'їзду по АДРЕСА_3 . Разом з тим, зазначають, що доказ винуватості ОСОБА_5 , а саме протокол огляду місця події від 31 січня 2015 року, згідно з яким було виявлено предмет схожий на пістолет чорного кольору та дві купюри номіналом по двісті гривень, є недопустимим, оскільки огляд квартири, в якій проживав ОСОБА_5 був проведений слідчим без ухвали слідчого судді, що є порушенням норм Кримінального процесуального кодексу, а також істотним порушенням свобод людини.
Заслухавши суддю - доповідача, обвинуваченого та його захисника, кожного окремо, на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора та потерпілого, які заперечили відносно задоволення вимог апеляційної скарги, та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги з доповненнями та уточненнями, провівши судові дебати, та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарги обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 31 січня 2015 року біля 22 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у продуктовому магазині «Кошик», який розташований за адресою: м. Київ, пров. Волго-Донський, 5/2, помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_7 , який стоячи в черзі готував гроші для того, щоб розраховувався за товар, який мав намір придбати. Побачивши у ОСОБА_7 грошові кошти, ОСОБА_5 , керуючись раптово виниклим умислом направленим на заволодіння чужим майном, підійшовши до потерпілого запропонував останньому вийти на вулицю. Зайшовши за кут магазину ОСОБА_5 , приставивши пістолет пневматичної дії моделі «СЗ1», який мав при собі до голови ОСОБА_7 та наказав останньому стати на коліна та віддати йому наявні грошові кошти.
ОСОБА_7 сприйнявши погрози ОСОБА_5 , як реальну небезпеку для власного життя та здоров'я не чинив опір нападнику, став на коліна та діставши із кишені, віддав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 850 гривень, номіналом: дві купюри по 200 гривень, чотири купюри по 100 гривень та одна купюра 50 гривень. Після чого ОСОБА_5 із місця вчинення злочину зник, завдавши ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 850 гривень.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції досить повно, всебічно, об'єктивно і прискіпливо дослідив обставини провадження, та на підставі сукупності правильно оцінених доказів в супереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , прийшов до вірного висновку про винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за обставин викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються зібраними у провадженні доказами, які всупереч твердженням обвинуваченого та захисника, сумнівів у своїй достовірності не викликають, оскільки були ретельно перевірені районним судом в судовому засіданні та їм була надана належна оцінка у вироку.
Зокрема, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, його винуватість доведена зібраними у провадженні доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_7 , з яких убачається, що увечері 31 січня 2015 року, останній повертаючись додому із роботи, зайшов до магазину «Кошик», щоб купити пива, та коли він рахувався, ОСОБА_5 попросив його вийти на вулицю, після чого ОСОБА_5 приставив йому до голови пістолет, наказав стати на коліна і віддати йому гроші. Злякавшись за своє життя ОСОБА_7 віддав нападнику гроші в сумі 850 грн., після чого до ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_9 та вони покинули місце вчинення злочину. Потерпілий ОСОБА_7 прослідкував за ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , після чого зателефонував у міліцію. Через деякий час, він із працівниками міліції зайшов до квартири та впізнав нападника ОСОБА_5 , а також особу, яка була із ним - ОСОБА_9 ;
Факт скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України підтверджується також і показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
При цьому судом першої інстанції було дано оцінку зібраних у справі доказів, на підставі яких суд і прийшов до переконання про правдивість показань потерпілого ОСОБА_7 , які, всупереч доводам апеляційної скарги, є в цілому послідовними, логічними, переконливими і підтверджуються показаннями згаданих вище свідків, протоколами прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, перегляду відеозапису, та іншими письмовими доказами. Незначні розбіжності в показаннях щодо точного часу та місця пограбування, на які звертається увага в апеляційній скарзі, потерпілий ОСОБА_7 , у судовому засіданні пояснив своїм психічним станом, після погрози йому пістолетом.
(т.2 а.п. 7 -12, 58-61, 77-81)
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою його заяву щодо здійснення під час досудового слідства тиску на нього і на свідка ОСОБА_9 є необґрунтованими і спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, допитаний в судовому засіданні 11 вересня 2015 року свідок ОСОБА_16 - слідчий Дарницького РУ ГУ МВС України у м. Києві, зазначив, що у його провадженні перебувало кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України. Під час допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_9 будь-якого тиску у його присутності на останніх не здійснювалось, та скарг з приводу цього не було.
Як убачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_5 з самого початку не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, а у судовому засіданні пояснив, що на його показання ніщо не вплинуло.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого, щодо не отримання органом досудового слідства відеозапису камер спостереження з магазину «Кошик», то вони є безпідставними, оскільки суду було відомо, що даний відеозапис був відсутній, і це підтверджується відповідними рапортами оперативних працівників.
Безпідставними слід визнати доводи обвинуваченого, що районним судом не було допитано ряд свідків оскільки, ні обвинуваченим, ні його захисником клопотання в судовому засіданні щодо їх допиту не заявлялось.
До закінченні з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами ніхто з учасників кримінального провадження доповнень та клопотань не мав.
Як вбачається із вироку суду, суд призначаючи ОСОБА_5 покарання врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, всі обставини справи і дані про його особу, а саме те, що він молодий за віком, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має незакінчену вищу освіту, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, завдані потерпілому збитки відшкодовані і це судом враховано як обставина, що пом'якшує покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, що є близьким до мінімального покарання, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 187 КК України, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Не вбачаючи з матеріалів провадження будь-яких підстав для скасування вироку суду першої інстанції та направлення провадження на новий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що відносно ОСОБА_5 ухвалено законний та обґрунтований вирок, а призначене йому, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, покарання є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових кримінальних правопорушень, і його не можна визнати явно несправедливим.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про недопустимість протоколу огляду місця події від 31 січня 2015 року, згідно з яким було оглянуто квартиру АДРЕСА_4 , (т.2 а.п. 13-22) як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки вказана процесуальна дія була проведена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та вважає за можливе визнати протокол огляду недопустимим доказом і виключити з мотивувальної частини вироку посилання на цей доказ.
Крім того, оскільки після ухвалення згаданого вироку районним судом, 26 листопада 2015 року Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» ч. 5 ст. 72 КК України була викладена в новій редакції, яка передбачає, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то колегія суддів приходить до переконання про необхідність доповнити резолютивну частину вироку вказівкою про те, що строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховувати з врахуванням розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року, за яким ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України змінити.
Визнати недопустимим та виключити з мотивувальної частини вироку посилання на протокол огляду місця події від 31 січня 2015 року (т.2 а.п. 13-22)
В порядку ст. 404 КПК України та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року зарахувати ОСОБА_5 до строку відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 31 січня 2015 року по 11 лютого 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін, апеляційну скаргу та клопотання про зміну запобіжного заходу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-кп/796/317/2016 Категорія: ч.1ст. 187 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_17 Доповідач: ОСОБА_1