03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
10 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Юрченко А.С.
за участю: позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Справа №754/11001/15-ц
№ апеляційногопровадження:22-ц-796/2543/2016
Головуючий у судіпершої інстанції: Буша Н.Д.
Доповідач у судіапеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав стосовно їх доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/4частини місячного доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем, який було розірвано згідно рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року. В період шлюбу у неї з відповідачем народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_6. З моменту народження, після розлучення і по цей час дитина проживає з нею в АДРЕСА_1, де вона і зареєстрована.
Матеріальним забезпеченням дочки та її вихованням з часу фактичного припинення сімейних відносин з відповідачем з літа 2014 року займається виключно вона із допомогою її батьків. Перешкод для зустрічей відповідача з дочкою вона не чинила, вони не змінювали місця проживання, відповідачу відомий її номер телефону, так само і адреса дошкільного навчального закладу, який відвідує дочка. Не дивлячись на тривале ігнорування відповідачем його обов'язків щодо участі у вихованні та утриманні дитини, позивач сподівалась, що він перегляне свою точку зору, у зв'язку з чим раніше не зверталась до суду з приводу позбавлення батьківських прав, а також не заперечувала проти рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо перенесення на два місяці розгляду питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав у зв'язку з рекомендацією йому зустрітись із дитиною, налагодити контакт з нею та матеріально утримувати. Навіть після рекомендацій комісії на сьогоднішній день відповідач не приймає будь-якої участі в утриманні та матеріальному забезпеченні дитини, як і не приймав весь час після припинення спільного проживання. Крім цього, відповідач не спілкується з дитиною ні з допомогою засобів зв'язку, ні безпосередньо. Також жодного разу він не відвідував доньку після їх розлучення, не цікавився її життям, розвитком, станом здоров'я. Фактично донька не бачила батька жодного разу після того, як він виїхав з їх житла. Вона не отримала від батька жодного подарунку чи привітання на день народження та інші свята. Донька фактично не знає ні свого батька, ні своїх родичів по батьковій лінії. Відповідач нехтує своїми обов'язками по відношенню до дитини та її утриманні, тому позивач змушена звертатись до суду з вказаним позовом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
Позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (і.н. НОМЕР_2) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі Ул частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.07.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. та на користь ОСОБА_2 у розмірі 243 грн. 60 коп.
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду в частині позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, в частині стягнення аліментів рішення суду залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони по справі перебували в шлюбі з 27 серпня 2011 року по 21 листопада 2014 року.
В період шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу 21 листопада 2015 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_7
Позивач про справі ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_6 зареєстровані та проживають в трьохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до характеристики, наданої завідувачем дошкільного навчального закладу (ясла-садок ) №83, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №83 з вересня 2014 року. В садочок дитина ходить охоче, з бажанням. Завжди в садочок ОСОБА_6 ходила з мамою, тато за цей період жодного разу в закладі не з'являвся. Ввечері, так само матуся забирала її додому. ОСОБА_8 приймала активну участь у всіх святах в садочку і на них була присутня саме матуся. На всіх батьківських зборах присутня мама, вона вчасно оплачує квитанції за харчування дитини в закладі. Дівчинка завжди виглядає охайно, розвивається згідно з віковим особливостям.
Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, враховуючи інтереси дитини, надала висновок від 20 липня 2015 року №102/03/29-6900 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його малолітньої доньки -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У висновку зазначено, що батько дитини, ОСОБА_3, запрошувався до служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, надавав письмові пояснення, у яких зазначив, що він заперечує щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, з дитиною він не бачився з серпня 2014 року, оскільки, з його слів, мати дитини не відповідає на телефонні дзвінки та, коли він приїздив, двері квартири ніхто не відчиняв. Проте, батько із заявами щодо усунення перешкод у спілкуванні з донькою до служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, не звертався. Також зазначив, що матеріально дитину не утримує, посилаючись на те, що після припинення відносин з дружиною все спільне майно залишив їй.
28 травня 2015 року комісія з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації заслухала питання позбавлення батьківських прав та рішенням комісії було перенесено його розгляд на два місяці з рекомендацією відповідачу налагодити контакт та взаємовідносини з матір'ю дитини, зустрітись з донькою, яку він не бачив тривалий час та матеріально утримувати свою дочку, надавати кошти на їжу, одяг, взуття, іграшки та оздоровлення, оскільки дитина не може існувати за рахунок залишеного майна матері дитини.
22 червня 2015 року відповідач звернувся до Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації дітей із заявою щодо своєї участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_8.
16 липня 2015 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було повторно заслухане питання надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав та питання участі батька у вихованні дитини. На даному засіданні батько ОСОБА_3 повідомив, що з дочкою він не зустрічався, дитину він не утримував, матеріально не допомагав. Тобто, батько проігнорував поради та рекомендації комісії, не зробив конкретних кроків щодо дійсної участі у житті, вихованні та матеріальному забезпеченні доньки, не виявив бажання виправити свої помилки. З моменту подання матір'ю дитини заяви щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (січень 2015 року), батько дитини своєю поведінкою та діями не довів, що справді цікавиться долею дитини.
Комісія дійшла висновку, що батько свідомо нехтує своїми обов'язками, ухиляється від виховання та навчання дочки, не проявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться її життям та здоров'ям, не утримує матеріально.
Стаття 150 СК України визначає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, відповідно до положень якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу,
своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний,духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч.2 ст.141 СК України ).
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2 ст.157 СК України ).
За невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягненні до відповідальності, в тому числі до позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав»від 30 березня 2007 року №3 встановлено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. У принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Якнайкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому знаходиться відповідальність за освіту і навчання дитини; ця відповідальність знаходиться насамперед на її батьках (принцип 7).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків та нехтує ними, а саме не піклується про доньку, не бере участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні, не виявляє батьківської турботи та уваги, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з нею, тому є підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо позбавлення його батьківських прав ОСОБА_3 суду не надано.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3- відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: