Справа № 22-ц /796/1371/2016 Головуючий у І інстанції Белоконна І.В.
Доповідач Котула Л.Г.
09 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Котули Л.Г.
Суддів: Слюсар Т.А., Волошиної В.М.
За участю секретаря Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк " про визнання недійсною третейської угоди,
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк" ( далі - ПАТ " Укрсоцбанк") про визнання недійсним третейського застереження у кредитному договорі, посилаючись на те, що 14 липня 2008 року між нею та АКБ соціального розвитку " Укрсоцбанк " , правонаступником якого є ПАТ " Укрсоцбанк" укладено Договір кредиту № 032/29-532К та Додаткову угоду від 07.12.2010, відповідно до умов якого банк надав у користування на умовах забезпеченості, повернення , строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 26 949, 00 доларів США, зі сплатою 7,99 % річних на строк до 13 липня 2015 року .
У пункті 6.2. цього кредитного договору зазначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону " Про третейські суди" домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою : 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду справи вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
На думку позивача, зазначений пункт договору обмежує його права як споживача, порушує принцип рівності сторін за договором, оскільки третейським судам заборонено розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку ( кредитної спілки) (пункт 14 статті 6 Закону України " Про третейські суди" ) .
Ураховуючи викладене , позивач просив визнати недійсним п. 6.2 кредитного договору від 14 липня 2008 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк " про визнання недійсною третейської угоди відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати п. 6.2. договору № 032/29-532К від 14.07.2008 про третейське застереження недійсним, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити з підстав , викладених у ній , представника відповідача ОСОБА_3, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з частиною 1 ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 5 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Судом встановлено, що 14 липня 2008 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" , правонаступником якого є ПАТ " Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 0329 - 532 К на купівлю автотранспортних засобів, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 26 949, 00 доларів США, зі сплатою 7,99 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 13 липня 2015 року та Додаткову угоду до цього договору від 07.12.2010 згідно якого внесені зміни ( а.с. 6-10).
Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України "Про третейські суди", домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду справи вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що пункт 6.2 договору обмежує її права споживача, порушує принцип рівності сторін за договором.
Отже , на час виникнення спірних правовідносин (липень 2008 року) Закон України "Про третейські суди" не містив заборони на укладення третейської угоди з приводу можливості розгляду третейськими судами справ про стягнення кредитної заборгованості за позовом позичальника, а тому підстав до визнання п.6.2 Договору кредиту № 032/29-532К на купівлю автотранспортних засобів від 14.07.2008 року у суду не було. Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав до його задоволення, так як на час укладення договору (липень 2008 року) Закон України "Про третейські суди" не містив заборони на укладення третейської угоди, отже сторони у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів мали право домовитися про передачу спору на розгляд третейського суду.
За таких обставин, підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегією суддів не встановлено .
Керуючись ст. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: