Справа№757/42/15-ц
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/2720/2016
Головуючий у суді першої інстанції О.В.Батрин
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.
при секретарі: Бугай О.О.
за участю осіб: позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації,-
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми процесуального та матеріального права, дійшов хибних висновків всупереч зібраним по справі доказам.
Зазначила, що ОСОБА_5 при вирішенні питань щодо визначення регламенту зустрічей батька з дітьми, надала до державного органу інформацію, яка є недостовірною та такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_3 щодо нібито реальної небезпеки для життя і здоров'я дітей, неадекватної поведінки сексуального характеру з боку батька та нібито самоусування від батьківських обов'язків. Надана відповідачем інформація не має відношення до визначення регламенту зустрічей батька з дітьми й на ці питання Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією не надавалося відповіді, оскільки ці питання входять до компетенції зовсім інших державних органів. До правоохоронних органів із заявами про кримінальні правопорушення з боку ОСОБА_6 ОСОБА_5 не зверталася. Вважає, що ОСОБА_5 розповсюдила інформацію, яка є недостовірною та ганьбить честь і гідність позивача, а тому в іі діяннях має місце юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.
Справа№757/42/15-ц
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/2720/2016
Головуючий у суді першої інстанції О.В.Батрин
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
На думку заявника, суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов хибного висновку про те, що зазначена відповідачем інформація є вільним вираженням поглядів та переконань відповідача ОСОБА_5 та є оціночним судженням.
Судом першої інстанції було грубо порушено вимоги ст. 212 ЦПК України про всебічне повне та об'єктивне дослідження про справі доказів, а також вимоги ст. 213 ЦПК України про те, що обгрутнованим є рішення, ухвалене на підставі цілком і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали подану апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у відповідності до вимог закону, причини неявки суду не повідомила. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за її відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Так, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, оскільки, висловлювання відповідача не є фактичними твердженнями, недостовірною інформацією, а є оціночними судженнями.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, від ОСОБА_5 на адресу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації надійшли «Пояснення на заяву ОСОБА_3 СО № 272074 від 15.12.2011 року щодо визначення регламенту зустрічі з дітьми ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2» без дати та підпису (a.c. 8 - 11), у котрих зазначено про батька дітей ОСОБА_3 наступне: «перешкоджає забезпеченню здобуття дітьми повної загальної середньої освіти (систематично не оплачує школу, не приймає участі у покупках книжок, зошитів, атласів, карт, канцелярських виробів, форми, необхідної верхньої одежі, колгот та іншого, не цікавиться успішністю дітей, не відвідує батьківські збори, ініціює безпідставні зустрічі з дітьми під час навчального процесу у школі, що призводить до запізнення дітей на уроки чи пропуску уроків»; « під час спілкуванню батька з дітьми він неодноразово створював реальну небезпеку для їх життя та здоров'я...»; « підбурював дітей до бродяжництва...»; «мала місце неадекватна поведінка батька під час зустрічі АДРЕСА_1 сексуального характеру по відношенню до доньки 10,5 років у вигляді примушування її до «масажу» ніг, спини, спроби «ночування» разом у одному ліжку, намагання приймати участь у гігієнічних процедурах (купанні) доньки, а також зафіксована жорстка поведінка по відношенню до нашого малолітнього сина, що вступився за свою сестричку»; «Стосунки ОСОБА_3 з його батьками аналогічні до його стосунків відносно його дітей»,ОСОБА_3 усунувся від виконання своїх обов'язків перед батьком і після госпіталізації батька з'являвся епізодично».
Справа№757/42/15-ц
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/2720/2016
Головуючий у суді першої інстанції О.В.Батрин
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
Крім того, ОСОБА_5 подала заява від 07.02.2013 року на ім'я Голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації ФедоренкаO.A., яка зареєстрована у службі у справах дітей 09.2013 року (а.с. 12-16). У вказаній заяві вона зазначила наступні дані про батька дітей ОСОБА_3: «Повідомляю, що батько дітей ОСОБА_3 систематично порушує рішення опікунської ради стосовно визначення його участі у вихованні дітей №111 від 03.03.2012 та періодично ухиляється від сплати аліментів. Також, батько дітей продовжує перешкоджати виїзду дітей за кордон (не дає свого дозволу на виїзд)»; «продовжує залякування дітей, говорячи що він дізнався про їх свідчення, що були надані дітьми опікунській раді і тепер з цим «розбереться»; «продовжується неадекватна поведінка батька по відношенню до доньки...»; щодо доньки « залякує, якщо вона не погодиться на його пропозиції добровільно, то він примусить її жити разом з ним через опікунську раду, де він нібито про все вже домовився»; «спілкування з донькою виглядає як переслідування її з його сторони»; «під час навчання дітей, продовжував і продовжує візити в школу під час занять, викликав їх з уроків та зривав учбовий процес»; «Батько запевнив дітей, що адміністрація школи та класна керівниця доньки з ним у змові та будуть шляхом заниження оцінок та авторитету серед однолітків, примушувати її виконувати його бажання (у тому числі відвідування батька донькою таємно, не ставлячи до відома мене та інших членів родини»; «особливу увагу у вигляді нав'язливих візитів, примушування до зустрічі та телефонних дзвінків понад 20-22 рази під час уроків у школі батько приділяє виключно моїй доньці. Подібна поведінка виникла у батька у період її статевого дозрівання (до цього часу батько не приймав ніякої участі у піклуванні) та носять характер тероризування та переслідування. Подібна поведінка батька та його перебування на території школи під час учбового процесу, на мою думку є неприйнятною не тільки для моєї доньки, але і для інших дівчат-підлітків, що навчаються у школі».
Зазначені відомості позивач вважає неправдивими та такими, що ганьблять його честь та гідність.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції (254к/96-ВР ), а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 ( 008p710-03 ) (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Справа№757/42/15-ц
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/2720/2016
Головуючий у суді першої інстанції О.В.Батрин
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
З матеріалів справи вбачається, що зазначені вище пояснення та заява ОСОБА_5 подавались нею до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації у зв'язку з розглядом та вирішенням заяви ОСОБА_3 про визначення регламенту його зустрічей з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_7.
Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією було прийнято Розпорядження № 111 від 29 лютого 2012 року, котрим визначено участь ОСОБА_3 у вихованні малолітніх дітей та встановлено дні та місце зустрічі батька з дітьми (а.с. 99). У Розпорядженні зазначено, що воно приймалось на підставі думки дітей, та діючи в інтересах дітей, з урахуванням положень ст. 141, 153, 157, 158 Сімейного кодексу України та відповідно до пропозицій комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 4 від 21.02.2012 року).
Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а на підставі статті 299 ЦК України - фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Частиною 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
У свою чергу, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Європейської Конвенції «Про захист прав та основних свобод людини».
Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Справа№757/42/15-ц
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/2720/2016
Головуючий у суді першої інстанції О.В.Батрин
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність порушень особистих немайнових прав позивача з боку відповідача, а відтак й законно постановлено рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач у зазначених поясненнях та заяві викладала свої оціночні судження щодо поведінки позивача та його участі у вихованні та утриманні дітей.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача та його представника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом була допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, також слід зазначити, що викладені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та на законність рішення суду не впливають.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: