03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
10 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Юрченко А.С.
за участю: позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, яка порушує честь, гідність, ділову репутацію та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -
Справа №753/9595/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/2611/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, яка порушує гідність, честь та ділову репутацію та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилася на те, що ОСОБА_2 поширила про нього недостовірну інформацію, а саме, у заяві ОСОБА_2 до загальноосвітньої шкоди № 309 від 20.01.2015 року (зареєстрований номер 03-04/21 від 20.01.2015 року):
- «Я ОСОБА_2,... вимагаю....притягнути до відповідальності ОСОБА_1, батька ОСОБА_3, за вчинення злочинів проти власної неповнолітньої дитини, який з 15 листопада самочинно зрізав вхідні двері в квартиру де з 1993 р. проживаю разом з двома дітьми, вигнав спочатку старшу доньку - ОСОБА_4 (заява в прокуратурі), а потім мене з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року.»;
- «Дитина, ОСОБА_3, не має ні житла, ні одягу, ні підручників, все розікрали невідомі особи, які захопили нашу квартиру за допомогою ОСОБА_1.»;
- «Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_1, з 2011 р. кинув свою сім'ю і дітей, завів іншу сім'ю з якою проживає до сьогоднішнього дня в АДРЕСА_1, з жінкою ОСОБА_5»;
- «Своїми дітьми ОСОБА_1 ніколи не займався, освіту забезпечую тільки я, мама, ОСОБА_2.».
Просив суд зобов'язати ОСОБА_2. у строк не більше трьох робочих днів починаючи з дня набрання чинності рішення суду у зазначеній справі спростувати поширені нею недостовірні відомості шляхом особистого подання до загальноосвітньої школи № 309 м. Києва та Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві письмової заяви, зі спростуванням вищевказаної інформації.
Крім того, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в сумі - 5 000,00 гривень, посилаючись на те, що вищевказана інформація, є недостовірною та порушує його честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1., а саме компрометує його як батька та колишнього військовослужбовця правоохоронного органу та державного службовця. Також позивач пояснив, що протягом усієї служби, ОСОБА_1 мав бездоганну репутацію серед коллег по роботі, як посадова особа не допускав будь-яких порушень законодавства та військової дисципліни, позивач цінувався на рівні найвищого керівництва СБУ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і Державної Служби України з контролю за наркотиками за професіоналізм, чесність, принциповість і незаангажованість, нагороджувався орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, а саме просила суд: постановити рішення, яким визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 відомості, зазначені у зверненнях ОСОБА_1, а саме:
1) у заяві до Генеральної прокуратури України від 17.04.2013 року: «У складі струнного квартету Національної опери України, що виконує «твір» очільника секти, наявні, зокрема артисти оркестру Національної опери України ОСОБА_6 і ОСОБА_2.(у квартеті перша з правої сторони). Виконання здійснено у приміщенні секти із використанням малюнків, авторство яких начебто також належить ОСОБА_7 вона ж очільник секти ОСОБА_7)».
2) у заяві до Міністерства культури України від 05.09.2013 року: «..у відповіді Міністерства від 07.06.2013 №863/7-1/53-13 (на №19-р від 22.04.2013), повідомлялося, що рекламування діяльності «Великого білого братства Юсмалос» здійснювалося без участі посадових осіб адміністрації Національної Опери, і не структурними підрозділами, і не за договірними відносинами, а окремими артистами з числа професійних творчих працівників Національної опери».
3) у заяві ОСОБА_1. від 25.12.2013 керівнику служби у справах дітей Дарницької РДА Ткаченко О.В.: «повідомляю, що моя колишня дружина ОСОБА_2. самовільно змінила місце проживання моєї доньки ОСОБА_3, 2003 р.. Так із 20.12.2013 ОСОБА_3 відсутня за місцем проживання по АДРЕСА_2. Місце її перебування мені не відоме.
Більш того, із 20.12.2013 року без об'єктивних причин ОСОБА_2. припинила навчання ОСОБА_3 у школі, оскільки із 20.12.2013 року ОСОБА_3 перестала відвідувати заняття.
Зазначені дії ОСОБА_2. здійснила самовільно і без попередження або згоди з моєї сторони.
Усі дії ОСОБА_2 щодо дитини очевидно мають на меті нанесення якомога більших морально-психологічних страждань.»
4) у заяві ОСОБА_1. від 21.10.2013 року до комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації: «із 2009 року ОСОБА_2. почала вести активне позашлюбне особисте життя, не приховуючи його від доньки ОСОБА_3.»
«Останнім часом ОСОБА_2. співробітничає з деструктивною сектою «Велике біле братство Юсмалос» під орудою ОСОБА_7 (вона ж -ОСОБА_7, вона ж -«ОСОБА_7», раніше засудженою за протиправну діяльність із одурманюванням громадян та заволодіння їх майном. Секта під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів заподіює шкоду здоров'ю людей. Заволодіває майном громадян та пропагує статеву розпусту».
«ОСОБА_2. розпочала залучення до секти мої дочки ОСОБА_3».
«На ґрунті участі в деструктивній секті, поєднаному зі статевою розпустою із «духовним учителем» та іншими особами, у ОСОБА_2 почались психічні розлади, під час яких вона викликає міліцію, або подає заяви про начебто вчинені мною правопорушення, або влаштовує істерики в державних органах і установах освіти».
«ОСОБА_2. протягом семи місяців намагається підмінити моє батьківське виховання своїм черговим коханцем, для якого напевне не існують поняття «родина», «сім'я», «дитина», «батьківський обов'язок», «виховання», а основною метою є матеріальний зиск (квартира та інше майно, яким користуються мої діти і яке я їм заповів);
«ОСОБА_2. наносить фізичні побої дитині при примушуванні грі на скрипці, психологічно залякує її тим, що всі інші професії, крім музиканта - це ніби-то безумовний шлях до «миття підлоги у метро»;
ОСОБА_2. втягувала дитину у діяльність секти «Біле братство». Шляхом подачі звернень до уповноважених органів мною припинені відкриті спроби такого втягування;
ОСОБА_2. тривалий час забороняла ОСОБА_3 бачитися з двоюрідними сестричками, бабусею, моєю сестрою, хрещеним батьком, подружками. Такі дії припинені мною у вересні 2013 року;
ОСОБА_2. здійснює заходи із перешкоджання навчанню дитини шляхом намагання перевести дитину в іншу школу, систематичних наклепів на педагогічний колектив школи, де навчається ОСОБА_3, влаштування істерик;
ОСОБА_2. у пізній час (аж до 23 години) систематично тримає дитину за місцем своєї роботи, що спричиняє постійне пізнє повернення дитини додому, відсутність нормального відпочинку і заважає засвоєнню навчального матеріалу. Наразі мною здійснюються офіційні заходи щодо недопущення перебування дитини на робочому місці ОСОБА_2 Оскільки у вихідні дні ОСОБА_2. постійно працює, то до 23 вересня 2013 року ОСОБА_3 знаходилася у цей час або за місцем роботи матері, або дивилась телевізор у зачиненій квартирі.
ОСОБА_2. не слідкує за дитиною. Так, іще на прикінці вересня 2013 року ОСОБА_2. обувала ОСОБА_3 в розірвані вщент літні босоніжки та порвані і брудні колготи. Лише 25 вересня, тобто після отримання мною можливості відводити дитину до школи, я забезпечив ОСОБА_3 осіннім взуттям, колготами і верхнім одягом. Але зазначені речі ОСОБА_2. назвала «обносками з негативною енергетикою» і заборонила ОСОБА_3 їх одягати;
ОСОБА_2. не опікується питаннями належного харчування дитини. Так, ОСОБА_3 за останній час відучена снідати до виїзду в школу, хоча відомо, що саме повноцінний сніданок є необхідною складовою дитячого харчування. Вечері для дитини ОСОБА_2. систематично також не готує».
5) у заяві від 01.11.2013 року керівнику служби у справах дітей Дарницької РДА в м. Києві Степаненко О.В.: «після стаціонарного лікування травм, отриманих внаслідок бандитського нападу на мою квартиру і на мене з боку ОСОБА_2 та її поплічника по секті «Велике біле братство».
«ОСОБА_2. досі не притягнута до відповідальності за свої правопорушення щодо дитини, зокрема, за втягування дитини до небезпечної секти, позбавлення сну, відпочинку, їжі і навчання, вчинення цих дій, що загрожують життю і здоров'ю дитини.
Зазначені факти мають велике значення для подальшої долі моєї доньки, перебування якої поряд із ОСОБА_2. почало становити небезпеку для дитини у зв'язку з розладами психіки у матері на ґрунті участі в діяльності секти «Велике біле братство»».
Крім того, ОСОБА_2. просила суд зобов'язати ОСОБА_1 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно ОСОБА_2, які виражались в приниженні її як матері малолітньої дитини - ОСОБА_3, 2003 р.н. та як професійного артиста та спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 шляхом письмового звернення ОСОБА_1 про спростування вищезазначеної недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Міністерства культури України та до Служби у справах дітей Дарницької РДА. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну (немайнову) шкоду в сумі - 12 000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору - 120,00 гривень та 243,60 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, яка порушує гідність, честь, ділову репутацію та стягнення моральної шкоди, відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Визнано недостовірною та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 відомості, зазначені у зверненнях ОСОБА_1, а саме:
- у заяві до Генеральної прокуратури України від 17.04.2013 року:
«У складі струнного квартету Національної опери України, що виконує «твір» очільника секти, наявні, зокрема артисти оркестру Національної опери України ОСОБА_6 і ОСОБА_2. (у квартеті перша з правої сторони). Виконання здійснено у приміщенні секти із використанням малюнків, авторство яких начебто також належить ОСОБА_7 вона ж очільник секти ОСОБА_7)».
- у заяві ОСОБА_1. від 25.12.2013 керівнику служби у справах дітей Дарницької РДА Ткаченко О.В.:
«повідомляю, що моя колишня дружина ОСОБА_2. самовільно змінила місце проживання моєї доньки ОСОБА_3, 2003 р.. Так із 20.12.2013 ОСОБА_3 відсутня за місцем проживання по АДРЕСА_2. Місце її перебування мені не відоме. Більш того, із 20.12.2013 року без об»єктивних причин ОСОБА_2. припинила навчання ОСОБА_3 у школі.
- у заяві ОСОБА_1. від 21.10.2013 року до комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації;
«із 2009 року ОСОБА_2. почала вести активне позашлюбне особисте життя, не приховуючи його від доньки ОСОБА_3.»
«Останнім часом ОСОБА_2. співробітничає з деструктивною сектою «Велике біле братство Юсмалос» під орудою ОСОБА_7 (вона ж -ОСОБА_7, вона ж -«ОСОБА_7», раніше засудженою за протиправну діяльність із одурманюванням громадян та заволодіння їх майном. Секта під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів заподіює шкоду здоров'ю людей. Заволодіває майном громадян та пропагує статеву розпусту».
«ОСОБА_2. розпочала залучення до секти моєї дочки ОСОБА_3».
«На ґрунті участі в деструктивній секті, поєднаному зі статевою розпустою із «духовним учителем» та іншими особами, у ОСОБА_2 почались психічні розлади, під час яких вона викликає міліцію, або подає заяви про начебто вчинені мною правопорушення, або влаштовує істерики в державних органах і установах освіти».
«ОСОБА_2. протягом семи місяців намагається підмінити моє батьківське виховання своїм черговим коханцем, для якого напевне не існують поняття «родина», «сім'я», «дитина», «батьківський обов'язок», «виховання», а основною метою є матеріальний зиск (квартира та інше майно, яким користуються мої діти і яке я їм заповів);
«ОСОБА_2. наносить фізичні побої дитині при примушуванні грі на скрипці, психологічно залякує її тим, що всі інші професії, крім музиканта - це ніби-то безумовний шлях до «миття підлоги у метро»;
«ОСОБА_2. втягувала дитину у діяльність секти «Біле братство». Шляхом подачі звернень до уповноважених органів мною припинені відкриті спроби такого втягування»;
«ОСОБА_2. тривалий час забороняла ОСОБА_3 бачитися з двоюрідними сестричками, бабусею, моєю сестрою, хрещеним батьком, подружками. Такі дії припинені мною у вересні 2013 року»;
«ОСОБА_2. здійснює заходи із перешкоджання навчанню дитини шляхом намагання перевести дитину в іншу школу, систематичних наклепів на педагогічний колектив школи, де навчається ОСОБА_3, влаштування істерик»;
«ОСОБА_2. у пізній час (аж до 23 години) систематично тримає дитину за місцем своєї роботи, що спричиняє постійне пізнє повернення дитини додому, відсутність нормального відпочинку і заважає засвоєнню навчального матеріалу. Наразі мною здійснюються офіційні заходи щодо недопущення перебування дитини на робочому місці ОСОБА_2 Оскільки у вихідні дні ОСОБА_2. постійно працює, то до 23 вересня 2013 року ОСОБА_3 знаходилася у цей час або за місцем роботи матері, або дивилась телевізор у зачиненій квартирі».
«ОСОБА_2. не слідкує за дитиною. Так, іще на при кінці вересня 2013 року ОСОБА_2. обувала ОСОБА_3 в розірвані вщент літні босоніжки та порвані і брудні колготи. Лише 25 вересня, тобто після отримання мною можливості відводити дитину до школи, я забезпечив ОСОБА_3 осіннім взуттям. Колготами і верхнім одягом. Але зазначені речі ОСОБА_2. назвала «обносками з негативною енергетикою» і заборонила ОСОБА_3 їх одягати»;
«ОСОБА_2. не опікується питаннями належного харчування дитини. Так, ОСОБА_3 за останній час відучена снідати до виїзду в школу, хоча відомо, що саме повноцінний сніданок є необхідною складовою дитячого харчування. Вечері для дитини ОСОБА_2. систематично також не готує».
- у заяві від 01.11.2013 року керівнику служби у справах дітей Дарницької РДА в м. Києві Степаненко О.В.:
«після стаціонарного лікування травм, отриманих внаслідок бандитського нападу на мою квартиру і на мене з боку ОСОБА_2 та її поплічника по секті «Велике біле братство». «ОСОБА_2. досі не притягнута до відповідальності за свої правопорушення щодо дитини, зокрема, за втягування дитини до небезпечної секти, позбавлення сну, відпочинку, їжі і навчання, вчинення цих дій, що загрожують життю і здоров'ю дитини».
Зобов'язано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрованого за адресою у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, зареєстрованої у АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 які виражались в приниженні її як матері малолітньої дитини - ОСОБА_3, 2003 р.н. та як професійного артиста та спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2, шляхом письмового звернення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрованого за адресою у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про спростування вищезазначеної недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, зареєстрованої у АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 до Генеральної прокуратури України та до Служби у справах дітей Дарницької РДА, в решті зустрічних позовних вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрованого за адресою у АДРЕСА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, зареєстрованої у АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору - 60 ( шістдесят ) гривень 90 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрованого за адресою у АДРЕСА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, зареєстрованої у АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) моральну (немайнову) шкоду в сумі - 2 500 ( дві тисячі п"ятсот) гривень, в решті вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрованого за адресою у АДРЕСА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, зареєстрованої у АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору - 243 ( двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовнивх вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 належних та допустимих доказів, які б підтверджували достовірність розповсюдженої інформації відносно ОСОБА_2., суду не наддав.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст.ст. 3, 10 Конституції України честь та гідність людини визнаються в Україні одними з найвищих соціальних цінностей.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права
В п.15. постанови Пленуму ВСУ зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її в пресі, передання по радіо, телебаченню, поширення в мережі Інтернет, викладення в характеристиках, заявах, листах адресованих іншим особам. Крім цього, в п. 15 цієї постанови Пленуму зазначається, що недостовірною є інформація яка викладена неправдиво або містить відомості про події та явища яких не існувало взагалі або існували, але відомості про них не відповідають дійсності.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною, передбачено право кожного на свободу на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно із ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості ( ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року в справі "Лінгенс проти Австрії" вказано на те, що необхідно проводити різницю між фактами та оціночними судженнями. Існування фактів може бути доведено в той час, як істинність оціночних суджень не завжди підлягає доказуванню.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що здійснення права на свободу вираження поглядів, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві для захисту репутації чи прав інших осіб ( ст. 10).
Аналогічне положення передбачено і ст. 34 Конституції України, відповідно до якого здійснення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.
Відповідно до ст. ст. 57,58,60 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Поняття «оціночного судження» викладено в ст.47-1 Закону України «Про інформацію». Так, оціночним судженням є, за винятком образи чи наклепу, висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також виловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, головною ознакою того, чи певне виловлювання є оціночним судженням чи фактом, є наявність фактичних даних, на які може таке поняття вказувати, а не тільки наявність визначення такого поняття в законодавстві.
Як убачається з матеріалів справи, як позивач ОСОБА_1 так і відповідач ОСОБА_2., з метою реалізації своїх прав на звернення, гарантованих ст. 40 Конституції України, зверталися до Генеральної прокуратури України, до загальноосвітньої школи №309 м. Києва, до служби у справах дітей Дарницької Райдержадміністрації у м. Києві, до Міністерства культури України, з метою доведення інформації про наявність у діях як ОСОБА_1 так і в діях ОСОБА_2 негативного впливу на їх неповнолітню доньку ОСОБА_3 2003 року народження.
При цьому, як убачається зі змісту звернень сторін по справі, кожна із них надавала власну оцінку діям як батька так і матері неповнолітньої, тобто виловлювали суб'єктивні оціночні судження з приводу поведінки кожного з них, які, в силу вимог закону, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з врахування практики Європейського суду, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції, з урахуванням вимог чинного законодавства, фактичних обставин справи та наявних у справі доказів, в їх сукупності, не було належних правових підстав для висновку про поширення позивачем ОСОБА_1 недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 та як наслідок, порушує її особисті немайнові права.
Разом з тим, колегія суддів, з огляду на викладене, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Враховуючи, що висновки суду про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, викладені в рішенні, не відповідають встановленим обставинам, рішення районного суду в цій частині, відповідно до ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове, наступного змісту.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: