03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/1421/2016 Головуючий у І інстанції - Українець В.В.
Доповідач - Андрієнко А.М.
10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Гарматюк О.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним,
У травні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним з підстав його фіктивності, мотивуючи тим, що в жовтні 2013 року позивач познайомився з відповідачем, дізнавшись, що він самотній, неодружений та є єдиним власником квартири, почала проявляти до нього інтерес.
17 грудня 2013 року між ними був укладений шлюб, однак після його реєстрації вони як і раніше продовжували проживати окремо, не вели спільного господарства та побуту. 14 березня 2014 року внаслідок його помилки щодо істотних обставин договору, ним помилково було укладено договір дарування квартири, яка перейшла у власність його законної на той час дружини - ОСОБА_4 За попередніми домовленостями з відповідачем мав укладатись договір довічного утримання, оскільки відповідач не виконувала обов'язків дружини, не проживала з ним спільно, не вела спільного побуту та господарства. Він як людина похилого віку, потребуючи постійного догляду, був змушений йти на крайні міри, а саме: розглядати варіант укладення договору довічного утримання зі своєю законною дружиною. Після отримання майна у власність, відповідач розпочала ремонт квартири з ціллю подальшої реалізації та перестала виходити на контакт з ним, її місце перебування йому невідоме. З огляду на викладене, укладений між ними шлюб вважає фіктивним, а отже недійсним, оскільки з моменту укладення шлюбу вони спільно не проживали, спільним побутом зв'язані не були, спільного сімейного бюджету у них не було. Він є людиною похилого віку, матеріально незабезпеченим та з поганим станом здоров'я, потребує особливого догляду, проте відповідач такі свої обов'язки як дружина не виконувала. Вважає, що відповідач уклала з ним шлюб виключно з метою отримання у власність квартири, без наміру створити сім'ю та набути обов'язків подружжя. Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним у зв'язку з фіктивністю укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис 2693, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 17 грудня 2013 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, мотивуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки та допустив порушення норм матеріального і процесуального закону .
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу , просив рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача просила відхилити апеляційну скаргу , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 2693 (а.с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що за договором дарування квартири від 14 березня 2014 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.. 40 СК України шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що сторона позивача не надала суду належних та достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо відсутності у відповідача на момент укладання шлюбу намірів створити сім'ю, а було лише бажання отримати у власність квартиру позивача.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що для отримання права власності на квартиру, яке було набуто відповідачкою в результаті укладання з позивачем договору дарування квартири, необхідності у реєстрації шлюбу не було.
Однак, позивач, зареєструвавши шлюб з відповідачем в органах РАЦС, приділяла увагу позивачу, облаштовувала його помешкання, проводила там ремонтні роботи, що підтверджено письмовими доказами по справі.
Та обставина, що сторони не проживають в одному помешканні не є підставою для визнання шлюбу фіктивним, оскільки чоловік та дружина є вільними у виборі свого місця проживання. Судом встановлено, що відповідач є перекладачем і часто буває у відрядженнях за кордоном, а тому вона не може постійно перебувати разом із своїм чоловіком.
Однак, коли вона повернулася із-за кордону і виявила , що позивач відсутній за місцем проживання, вона зверталася до працівників прокуратури, посилаючись на те, що родичі утримують її чоловіка проти його волі.
Колегія суддів не погоджується також із посиланням представника позивача на те, що дружина не надає матеріальної допомоги своєму чоловіку, оскільки як вбачається із матеріалів справи, відповідач за свої кошти облаштовувала помешкання позивача, придбала телевізор, газову піч, замінила вікна та двері, оплатила комунальні борги та оплатила приєднання квартири до мережі електропостачання, встановила лічильники води.
Оскільки позивач продовжує мешкати в квартирі та користуватися нею, колегія суддів вважає, що відповідач облаштовувала квартиру саме для свого чоловіка та за свої кошти. Проживання апелянта в квартирі, яку він подарував дружині, свідчить про те, що вона не мала наміру позбавляти ОСОБА_2 житла.
Посилання апелянтів на ту обставину, що позивач є людиною похилого віку, перебуває у хворобливому стані, на думку суду, не є підставою вважати, що в момент укладання шлюбу він перебував у такому ж стані та що сторони не мали наміру створити сім'ю.
Як зазначила в суді апеляційної інстанції представник відповідача, на момент реєстрації шлюбу позивач почував себе добре, приходив до батьків відповідачки, спілкувався, грав на гармошці, сторони по справі відвідували разом різні державні установи, відділ соціального забезпечення, де і познайомилися, церкву, укладали шлюб та договір дарування квартири і ні у нотаріуса , ні в працівників РАСЦ не виникло сумнівів у намірах позивача та відповідача.
У разі, якщо на даний час сімейні стосунки між сторонами припинені, сторони не позбавлені можливості вирішити питання розірвання шлюбу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 10 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді :