03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/1441/2016 Головуючий у І інстанції - Ключник А.С.
Доповідач - Андрієнко А.М.
10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Гарматюк О.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року у справі за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП,
02.09.2015 року позивач ПАТ «Провідна» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, мотивуючи вимоги тим, що 13.03.2013 року між ПАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0648231/1021/12, згідно з яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля НОМЕР_1.
04.02.2014 року на вул. Ак. Наумова в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2014 року винним у вчинені ДТП визнано ОСОБА_2
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 Збиток було розраховано відповідно до укладеного договору страхування, рахунку №19362 від 25.03.2014 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 119 652,41 грн., товарного чеку від 28.03.2014 року, відповідно до якого вартість заміненої шини склала 2 713,00 грн., та квитанції № 2103 від 13.03.2014 року, відповідно до якої вартість евакуації застрахованого автомобіля склала 225,00 грн. За заявою страхувальника позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 122 590,41 грн., які позивач перерахував страхувальнику, що підтверджується платіжними дорученнями.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Кредо». ТДВ «СК «Кредо» відшкодувало позивачу 50 000,00 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом. 02.06.2015 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою добровільного відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, проте, ані відповіді, ані грошових коштів отримано не було, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Провідна» на відшкодування шкоди, завданої 04.02.2014 року в результаті ДТП, у розмірі 72 590,41 грн. та судові витрати у справі.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення у відповідності зі звітом ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» про визначення вартості матеріального збитку на ремонт автомобіля «Ніссан» на суму 69 951,46 грн., мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що суд не взяв до уваги заперечення відповідача на позовну заяву, вказав, що в акті огляду пошкодженого автомобіля та в рахунку про виконання ремонтних робіт відсутні круглі печатки, огляд був проведений без обов'язкової явки відповідача представником страхової компанії без відповідних повноважень, також вказав, що не погоджується з вартістю деталей автомобіля, які були пошкоджені.
Представник апелянта та апелянт підтримали апеляційну скаргу , просили рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст.. 1191 ч.1 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).
Як вбачається із матеріалів справи 13.03.2013 року між ПАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0648231/1021/12, згідно з яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля НОМЕР_1 (а.с. 5-8).
04.02.2014 року на вул. Ак. Наумова в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 (а.с. 13).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2014 року винним у вчинені ДТП визнано ОСОБА_2 (а.с.14).
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3
Збиток було розраховано відповідно до укладеного договору страхування, рахунку №19362 від 25.03.2014 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 119 652,41 грн., товарного чеку від 28.03.2014 року, відповідно до якого вартість заміненої шини склала 2713,00 грн., та квитанції № 2103 від 13.03.2014 року, відповідно до якої вартість евакуації застрахованого автомобіля склала 225,00 грн.
За заявою страхувальника (а.с.9) позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 122 590,41 грн. (а.с. 20), які позивач перерахував страхувальнику, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 21, 22, 23).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Кредо».
ТДВ «СК «Кредо» відшкодувало позивачу 50 000,00 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом.
02.06.2015 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою добровільного відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, проте, ані відповіді, ані грошових коштів отримано не було (а.с. 24).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача повинна бути стягнута різниця між виплаченою позивачем сумою на відшкодування шкоди та між сумою, отриманою від страхової компанії «Кредо», де була застрахована цивільна відповідальність апелянта.
Верховний Суд України 25 грудня 2013 року розглянув справу № 6-112 цс 13, предметом якої був спір про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією на користь потерпілого страхового відшкодування.
При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування, до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).
Посилання апелянта на ту обставину, що він не був присутній при огляді пошкодженого автомобіля та в даний час не погоджується із нарахованою страховою компанією сумою завданої шкоди, оскільки вважає, що в неї були включені деталі, які не були пошкоджені, не може бути прийнято судом до уваги із наступних підстав.
Відсутність апелянта під час огляду автомобіля не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, так як усунути дане порушення на час апеляційного розгляду справи неможливо.
Відповідно до Акту НОМЕР_3 від 4.02.2014 року ( а.с.10) було виявлено та зафіксовано всі пошкоджені деталі автомобіля.
Шкода, розрахована ПАТ «Страхова компанія «Провідна» була визнана також ТДВ «СК «Кредо», де була застрахована цивільно-правова відповідальність апелянта.
Як вбачається і акту огляду пошкодженого автомобіля ( а.с.10 зворот) зазначені деталі, а саме бампер задній, пошкодження яких не пов'язано із страховим випадком, а тому колегія суддів вважає, що підстав для сумніву у достовірності зазначеного акту немає.
Відповідно до ст.. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, а тому суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми саме у межах фактичних витрат страхової компанії, яка відшкодувала шкоду. Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру виплаченого страхового відшкодування, так як відповідно до ст.. 1191 ч.1 ЦК України таке зменшення можливо лише в разі , якщо воно передбачено вимогами закону. Однак, в даному разі відповідач повинен відшкодувати сплачене страховою компанією відшкодування в повному розмірі в межах фактичних витрат.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту їїпроголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді :