АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Панченко М.М., Котули Л.Г.
при секретарі: Мікітчак А.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня2015 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про зобов'язання вчинити дії, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Колегія суддів, -
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (надалі- ПАТ«Міський комерційний банк») про зобов'язання вчинити дії, відшкодування збитків та моральної шкоди.
З урахуванням уточнень до позову, просила визнати нікчемним односторонній правочин відповідача від 09 вересня 2014 року по розміщенню коштів позивачки у сумі 10000 дол. США на депозит до 08 серпня 2015 року під 9% річних; зобов'язати відповідача вчинити дію: прийняти письмову вимогу позивачки від 10 вересня 2014 року по поверненню вкладу та процентів, згідно п.3.3 постанови НБУ №516 з 10 вересня 2014 року, взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком 9806 з 10 вересня 2014 року; зобов'язати відповідача вчинити дію: нарахувати відсотки в розмірі 9,9% річних, відповідно договору, за 170 днів, з 09 вересня 2014 року (день виплати, визначений договором) до моменту фактичного розрахунку ФГВ 26 лютого 2015року; зобов'язати відповідача вчинити дію: закрити з 22 жовтня 2014 року з заявою вх..№2386 платіжну картку НОМЕР_1, відкриту на підставі п.1.2.8 договору; стягнути з відповідача на користь позивачки прямий збиток, зазначений в п.7 та 17 цієї заяви, в сумі 162644 грн. 94 коп.; стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування моральних збитків в сумі 778 578 грн.94коп.; стягнути з відповідача на користь позивачки прямі витрати, пов'язані з невиконанням договору, на день розгляду справи, в сумі 994 грн.67 коп.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 09 жовтня 2013 року між нею та ПАТ «Міський комерційний банк» було укладено договір строкового банківського вкладу №2630/82/134883 (надалі-договір), згідно умов якого позивачкою було здійснено вклад на рахунок в іноземній валюті у сумі 10000 дол. США, а відповідач у свою чергу зобов'язувався на вимогу позивачки видати готівкою або перерахувати на її рахунок вклад та нараховану суму відсотків по вкладу - в день, зазначений у договорі, при цьому відповідно до п.1.4.2 договору автоматична лонгація не передбачалась.
Позивачка свої зобов'язання виконала, а відповідачем, в односторонньому порядку, було змінено умови виплати клієнтам, обмеживши виплати за боргами банкусумою, еквівалентною 500 грн. на день кожному клієнту, у зв'язку з чим вона вимушена була отримувати вкладені кошти протягом більш ніж двох років, чим їй було заподіяно моральну шкоду.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача, який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Встановлено, що 09 жовтня 2013 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «Міський комерційний банк» в особі відділення № 82, було укладено договір строкового банківського вкладу «Ваш Святковий» № 2630/82/134883, предметом якого є розміщення в банку іменного строкового банківського вкладу фізичної особи - позивачки, на строк 335 днів, до 09 вересня 2014 року включно, з щомісячною виплатою 9,9 відсотків річних. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника строковий депозитний рахунок № НОМЕР_2, МФО 339339 в доларах США. та поточний рахунок № 2620, сума вкладу складає 10 000 дол. США.
Відповідно до договору від 09 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 було здійснено вклад в іноземній валюті в сумі 10 000 дол. США, вкладний рахунок № НОМЕР_2, МФО 339339
Пунктом 2.1 договору встановлено, що нараховані проценти сплачуються вкладнику окремо від суми вкладу шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок вкладника, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки (а.с.6).
Зі справи убачається, що 26 лютого 2015р. Фонд гарантування вкладів здійснив виплату банківського вкладу позивачці в розмірі 151 486грн.57коп. та 109грн.20коп. за договором строкового банківського вкладу «Ваш Святковий».
Як убачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014р. № 732 ПАТ «Міський комерційний банк» визнано неплатоспроможним й того ж дня у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 187 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2014 року № 64 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Тимошенка Костянтина Володимировича строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.
Ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст. 4 Закону).
ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Як вбачається з листа за вих. № 123/10069 від 03 листопада 2014 року по закінченню строку депозиту за договором № 2630/82/134883 від 09 жовтня 2013 року, вклад та нараховані відсотки, були перераховані на рахунок на вимогу № НОМЕР_2 (а.с.114).
ч. 2 ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає для яких цілей можуть використовуватись кошти Фонду.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Ст. 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Зазначена правова позиція викладена в постанові ВСУ від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Враховуючи положення ч.2 ст.46 вказаного Закону, якою передбачено, що банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій з дня призначення уповноваженої особи Фонду, та обставина, що позовна заява була подана ОСОБА_1 ще до введення у банк тимчасової адміністрації на суть прийнятого рішення не впливає.
Матеріалами справи доведено, що постановою Правління НБУ №309/БТ від 23 травня 2014р. ПАМ «Міський КомерційнийБанк» віднесено до проблемних, а постановою Правління НБУ № 732 від 20 листопада 2014 року - до неплатоспроможних й того ж дня рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 124 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації. У подальшому, з 20 березня 2015р. розпочато ліквідаційну процедуру банку.
Згідно п.п.1,2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним і пріоритетним, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку.
Заявлені по справі вимоги про стягнення моральної шкоди не ґрунтуються ні на умовах договору, ні на Законі, який регулює виниклі між сторонами правовідносини.
Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів визнає законними й обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав до задоволення позову.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального й процесуального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 753/17340/14
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/696/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Дубас В. А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.