Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/2035/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Коробенко С.В.
Доповідач - Кабанченко О.А.
09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Рубан С.М.
при секретарі - Перетятько А.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Кредитної спілки «Народний кредит» - Єштокіної Влади Валеріївни на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року
в справі за позовом Кредитної спілки «Народний кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року частково задоволено позов КС «Народний кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Народний кредит» заборгованість в сумі 21 657,95 грн. , судовий збір в розмірі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що кредитний договір передбачає застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення і при вирішенні питання про стягнення штрафу не дотримався вимог закону, також не врахував наявну в матеріалах справи заяву позивача про збільшення позовних вимог за вих. № 1019/ю від 24 вересня 2015 року, яку було подано через канцелярію суду.
У судове засідання апеляційного суду сторони не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено наступні обставини.
16 травня 2014 року між КС «Народний кредит» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 8-140508/н та останній був наданий кредит в сумі 5 800 грн. терміном на 12 місяців, з відсотковою ставкою 67,16% річних, тобто 0,184% денних.
Умовами Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредитну в терміни та в розмірах не менше ніж вказано у графіку платежів.
У відповідності до п.7.3 Договору у разі своєчасного ненадходження (прострочення) повністю або частково, планового платежу, встановленого графіком, на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі 0,5% щодня.
Пунктом 7.4 Договору встановлено, що у разі прийняття кредитодавцем рішення про стягнення процентів за користування кредитом та сум кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.3 та 5.1, до позичальника застосовується штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на день прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку.
В той же день сторонами був укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони домовились про те, що уразі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково з першого дня прострочення цей кредит визнається з підвищеним ризиком, плата за яким становить 365% річних, тобто 1% денних на суму залишку по кредиту.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим згідно з розрахунками позивача має заборгованість в розмірі 24 256,86 грн., з яких: 5 197,77 - сума боргу за тілом кредиту; 16 092,18 грн. - сума боргу за відсотками; 368,02 грн. штраф; 2 598,91 грн. - пеня.
У червні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на наведені обставини, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 15 червня 2015 року у розмірі 24 256,86 грн.
24 вересня 2015 року позивач в порядку ст. 31 ч. 2 ЦПК України збільшив позовні вимоги, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість станом на 24 вересня 2015 року в розмірі 26 634,13 грн., яка складається з боргу по тілу кредиту - 5 315,16 грн., боргу по відсотках - 18 314,56 грн., штрафу - 2 657,58 грн., пені -346,83 грн.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, нарахованого за п. 7.4 кредитного договору, з тих підстав, що позивачем нараховано два види неустойки - пеню і штраф за одне й те саме порушення умов договору (прострочення платежів), що суперечить чинному законодавству.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи, умовам договору та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що цей висновок суду є невірним, оскільки штраф та пеня нараховані за різні порушення умов договору, судова колегія відхиляє, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Судом встановлено, що відповідачем допущено порушення умов договору про своєчасне погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Кредитним договором передбачена відповідальність позичальника за порушення умов договору.
Так, п. 7.3 передбачає нарахування пені за несвоєчасне надходження планового платежу, встановленого графіком, а п. 7.4 - нарахування штрафу за невиконання зобов'язань, встановлених п.п. 2.3 та 5.1 договору.
За п. 2.3 договору відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у визначений договором строк, а п. 5.1 на позичальника покладено такі зобов'язання: використати кредит за призначенням, надавати кредитодавцеві всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, вчасно та за графіком здійснювати платежі щодо погашення кредиту та процентів, письмово повідомляти у 7-денний строк про зміну місця проживання, роботи, телефону, прізвища, імені, по-батькові, укласти договір щодо забезпечення виконання нею зобов'язань за цим договором, оплатити третім особам витрати, пов'язані з виконанням цього договору, а саме: оцінку предмета застави, держмито, нотаріальні послуги, страхові платежі.
Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, позивач, заявляючи вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 7.4 договору, зазначав, що відповідачем допущено порушення зобов'язання за договором щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту та процентів за користування ним.
На інші порушення, що зазначені у пункті п.5.1, позивач не посилався і доказів на підтвердження того, що такі були допущені відповідачем, не надавав.
Обгрунтовуючи вимогу про стягнення пені на підставі п. 7.3 договору, позивач також посилався на несвоєчасне надходження планового платежу, встановленого графіком.
За таких обставин, суд дійшов до вірного висновку про те, що позивач вимагав притягнення відповідача до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення, отже підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу не вбачається.
При цьому, судова колегія не погоджується з посиланням позивача в апеляційній скарзі, що за п. 7.4 передбачена сплата штрафу за іншою ніж за п. 7.3 підставою, а саме у разі прийняття рішення кредитодавцем про стягнення в судовому порядку суми кредиту та процентів за користування ним.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф - це грошова сума (майно), яке боржник передає кредиторові у разі порушення зобов'язання.
За п. 7.4 договору сторін штраф нараховується за порушення зобов'язань, встановлених у п. 2.3 та 5.1 договору, а прийняття кредитором рішення про звернення до суду для стягнення боргу не є порушенням умов договору, а є визначенням часу і умови, з настанням яких нараховується штраф.
Разом з тим, при вирішенні спору в частині стягнення боргу по тілу кредиту, по процентам за користування ним та пені, суд першої інстанції, вірно встановивши, що дані вимоги є доведеними та обґрунтованими, не врахував, що, позивачем було збільшено розмір позовних вимог (а.с. 27-29), і у зв'язку з цим невірно визначив розмір суми, що підлягає стягненню.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 24 вересня 2015 року відповідач має борг по тілу кредиту - 5 315,16 грн., борг по відсотках за користування кредитом - 18 314,56 грн., нарахована пеня за п. 7.3 договору - 346,83 грн., а всього - 23 976,55 грн.
Заперечень від відповідача щодо правильності розрахунку не надходило.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог - стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 24 вересня 2015 року, в сумі 23 976,55 грн. (борг по тілу кредиту, по процентах, пеня).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 239,77 грн.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Народний кредит» - Єштокіної Влади Валеріївни задовольнити частково.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення боргу по тілу кредиту, по процентам та пені скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Народний кредит» заборгованість в сумі 23 976,55 грн., яка складається з боргу по тілу кредиту - 5 315,16 грн., боргу по відсотках - 18 314,56 грн., пені -346,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Народний кредит» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 239,77 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: