І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
09 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Левенця Б.Б., Лапчевської О.Ф.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про стягнення банківського вкладу, -
В квітні 2015 року позивач звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь», Банк), та посилаючись на неналежне виконання Банком своїх зобов'язань за договором, та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь 30 000 доларів США.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26.03.2015 року вона звернулася до відповідача з письмовою вимогою в якій просила повернути достроково внесену за вищезазначеним договором суму вкладу, проте на дату подання позовної заяви відповідач кошти позивачу не повернув.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій вказувала на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, за невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Вказувала на те, що відмовляючи у позові суд першої інстанції безпідставно застосував до вказаних правовідносин Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зазначала, що вказані положення суперечать Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмежують її право власності та звужують зміст та обсяг її існуючих прав.
Просила рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розгляну ти справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 53296-44.13 банківського вкладу в іноземній валюті «СУПЕР-вклад», згідно умов якого ОСОБА_1 надає банку, а банк приймає на зберігання грошові кошти в формі депозитного Вкладу в сумі 1 300, 00 дол. США. Термін внесення вкладу 25.04.2014 року. Процентна ставка по вкладу складає 12, 00% річних. Термін повернення вкладу - 25.11.2014 року.
25.04.2014 року ОСОБА_1 на виконання умов Договору банківського вкладу № 53296-44.13 «СУПЕР-вклад» було зроблено вклад в сумі 1 300 доларів США, а в подальшому відбувалося неодноразове поповнення вкладу до 30 000, 00 доларів США.
25.11.2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Договору банківського вкладу № 53296-44.13 «СУПЕР-вклад» від 25.04.2014 року згідно умов якого дії договору пролонговано до 25.06.2015 року.
Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 190 «ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних.
19.03.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.
26.03.2015 року позивач звернулася із заявою до відповідача в якій просила достроково повернути їй суму вкладу та нараховані відсотки, проте вказана вимога не була виконана Банком.
15.06.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» та винесено Наказ про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що у ПАТ « Банк «Київська Русь» введено тимчасову адміністрацію, тому вимоги позивача про стягнення коштів з відповідача порушують порядок задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ст. 1058 ЦК України договір банківського рахунку закривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Згідно з ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Положеннями ч. 1 ст. 26 Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Оскільки, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року № 6-2001цс15.
Згідно з ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
Відтак, вимоги кредиторів банку після введення тимчасової адміністрації підлягають задоволенню в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отримані під час виконання ліквідаційної процедури кошти, спрямовуються у визначеній чинним законодавством черговості, задоволення вимог кредиторів банку поза її межами Законом не передбачено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 758/3922/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3195/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.