09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060002186, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Термахівка, Іванківського району Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дати фактичного початку виконання вироку суду (моменту затримання), зарахувавши в строк відбування покарання строк досудового тримання під вартою - з моменту фактичного затримання 26 березня 2015 року до дня звільнення з-під варти внаслідок внесення застави - 31 березня 2015 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав на зазначений вирок апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання змінити, визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України. Заставу у розмірі 24360,00 грн. повернути заставодавцю, у решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що при призначенні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має незадовільний стан здоров'я, а також відсутність тяжких наслідків чи заподіяної шкоди та обставин, що обтяжують покарання.
Не врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, та призначив йому покарання, яке за своїм видом та розміром є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку - не оскаржений.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , вислухавши доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу за наведених у ній обставин, прокурора ОСОБА_5 , який заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, та просив залишити його без змін, провівши судовий розгляд в частині дослідження матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_6 останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши та обміркувавши доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винуватим у носінні, зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 263 КК України.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
26 березня 2015 року, приблизно о 18 год. 30 хв., по бул. Лесі Українки, 26, у м. Києві працівниками міліції затримано громадянина України ОСОБА_6 , у якого в той же день під час поверхневого огляду виявлено та вилучено короткоствольну зброю - нарізний самозарядний пістолет зразка 1930-33 р. конструкції Токарєва (ТТ), № рамки НОМЕР_1 , № кожух-затвора НОМЕР_2 , калібру 7,62х25 мм. - пістолет, придатний для проведення пострілів, та 18 боєприпасів до військової вогнепальної зброї - пістолетні патрони калібру 7,62х25 мм., які ОСОБА_6 незаконно носив, зберігав без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у носінні, зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами, кожному з яких судом першої інстанції надано оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з токи зору достатності та взаємозв'язку, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції, та детально викладені у вироку.
При цьому фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_6 та юридична кваліфікація його дій будь-ким із учасників судового розгляду, у тому числі і обвинуваченим та його захисником, не оспорюються та не оскаржуються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом розгляду апеляційної інстанції.
Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_6 та правову кваліфікацію діянь, вчинених останнім за ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.
Доводи захисника обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі стосовно наявності підстав для зміни вироку та пом'якшення призначеного судом покарання шляхом застосування положень ст. 75 КК України, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
При призначенні покарання обвинуваченому, судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо, не одружений та не працює.
При цьому, з огляду на відсутність по справі обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, виходячи з підвищеної небезпеки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що посягає на громадську безпеку, становить підвищену загрозу для суспільства внаслідок неконтрольованого поширення загальнонебезпечних предметів, ставлення обвинуваченого до вчиненого правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без відбування покарання, та неможливість у зв'язку з цим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, та у відповідності до вимог закону призначив йому покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.
Отже, судом першої інстанції ОСОБА_6 призначене покарання з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України, яке за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Врахувавши наведені обставини в їх сукупності, дослідивши в судовому засіданні під час апеляційного розгляду матеріали, що характеризують особу обвинуваченого та надані захисником документи про стан здоров'я останнього, оцінивши суспільну небезпеку та характер вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. 75 КК України, оскільки по справі не встановлено будь-яких обставин, що можуть вказувати на можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання або істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3