Апеляційний суд міста Києва
Справа № 761/27932/13-ц Головуючий у суді першої інстанції: Савицький O.A.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15831/15 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
09 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л., Слюсар Т.А.
при секретарі Мікітчак А.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмила Петрівна про визнання заповіту недійсним.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
28.10.2013 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П., про визнання заповіту складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 21.06.2010 і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2010 ОСОБА_7 під час стаціонарного лікування в Київській міській клінічній лікарні №18 був складений заповіт на ім'я дружини головного лікаря вищезазначеної медичної установи - ОСОБА_8. Заповіт був складений і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла внаслідок тяжкого онкологічного захворювання в Київській міській клінічній лікарні №18. До складу спадщини померлої входить: квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_2 у садівницькому товаристві «Наука» у м.Києві. У померлої власних дітей не було, а особами, які за законом мали право на спадщину були: мати померлої. ОСОБА_9. ІНФОРМАЦІЯ_1 та чоловік померлої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, який є батьком позивача. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 а ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5. 29.10.2010 позивач звернувся до другої Київської державної нотаріальної контори м.Києва за прийняттям спадщини після померлого ОСОБА_10 та його померлої дружини ОСОБА_7 в порядку спадкової трансмісії та дізнався про існування вищевказаного заповіту. У ОСОБА_7(спадкодавця) в 2007 році було діагностовано тяжке захворювання, що спричинило довге та складне лікування, внаслідок чого, в момент складання оспорюваного заповіту остання не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, а тому її волевиявлення не було вільним, що тягне за собою недійсність вказаного заповіту, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмила Петрівна, про визнання заповіту недійсним.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 - представник позивача ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на те, що внаслідок необгрунтованої відмови в задоволенні клопотання про виклик свідка ОСОБА_11 (лікаря-психіатра І категорії), який консультував/лікував померлу ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 та експертів, які проводили посмертну судово- психіатричну експертизу, суд першої інстанції недотримався вимог ст. 213 ЦПК України щодо ухвалення законного та обґрунтованого рішення, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Просив рішення суду скасувати. Викликати та допитати свідка ОСОБА_11 (лікар-психіатр І категорії, який консультував/лікував) померлу ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6). Призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу. За результатом розгляду справи, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним, суд виходив з тих обставин, що під час розгляду справи судом не отримано доказів, що нині померла ОСОБА_7 у момент складання та посвідчення заповіту 21.06.2010 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, оскільки із висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №380 від 06.05.2015 таких обставин не вбачалось.
А, оскільки, суд прийшов до висновку що ОСОБА_7 у момент складання та посвідчення заповіту 21 червня 2010 року усвідомлювала значення своїх дій та (або) могла керувати ними, то суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки суд дійшов їх дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами у справі доказів та норм матеріального права.
При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 10.07.2010 (а.с.6).
До складу спадщини померлої входить: квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_2 у садівницькому товаристві «Наука» у м.Києві
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 є мати померлої ОСОБА_9 та чоловік померлої ОСОБА_10
ОСОБА_7 з 07.09.1989 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10
ОСОБА_10 прийнявши відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України, після смерті своєї дружини ОСОБА_7 спадщину, але не оформивши її, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 11.10.2010.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьком позивача є ОСОБА_10 (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина, і позивач ОСОБА_4, будучи сином покійного, у встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини від ОСОБА_10 та його померлої дружини ОСОБА_7 в порядку спадкової трансмісії.
21.06.2010 ОСОБА_7 склала заповіт щодо свого майна на ім'я ОСОБА_5
Вважаючи порушеним своє право,як спадкоємця на спадкове майно, позивач ОСОБА_4 пред'явив до суду позов про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що нині покійна ОСОБА_7 в момент складання оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, а тому її волевиявлення не було вільним, що тягне за собою недійсність вказаного заповіту.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав до задоволення позовних вимог та неможливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить, в ході апеляційного розгляду представник позивача також не навів таких обставин.
Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
З матеріалів справи, суд встановив, що в проваджені Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві знаходилося кримінальне провадження за заявою ОСОБА_4, про те, що протягом 2012 року, невстановлені особи намагалися шахрайським шляхом заволодіти квартирою АДРЕСА_1, в м.Києві, яка належала померлій ОСОБА_7
Під час проведення досудового розслідування згідно Акту посмертної судово-психіатричної експертизи №128 було встановлено, що на момент складання оспорюваного заповіту ОСОБА_7 не страждала стійкими хронічними психіатричними розкладами, та станом на 21.06.2010 вона могла осмислювати значення своїх дій та керувати ними. Відповідно до постанови від 15.10.2013 дане кримінальне провадження було закрите у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Ч.1 ст. 1234 ЦК України закріплює положення про те, що право на заповіт має фізична особа з повною фізичною дієздатністю.
Ч.1 ст. 36 ЦК України передбачено, що цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмежена тільки судом, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Частина 4 цієї статті закріплює, що цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
В процесі розгляду справи за ухвалою суду за клопотанням позивача по справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_7
Згідно висновку №380 від 06.05.2015 (комісійна експертиза) Київського міського центру судово-психіатричної експертизи на час укладання та посвідчення заповіту 21.06.2010 ОСОБА_7 виявляла ознаки астенічного розладу, соматогенно обумовленого: на час укладання та посвідчення заповіту 21.06.2010 ОСОБА_7 за своїми психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008р. « Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що заповіт може бути визнано недійсним, тільки якщо він був складений під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що достовірних даних про психічний розлад, яким би страждала ОСОБА_7, що би позбавляло її можливості при вчиненні заповіту вільно висловити своє волевиявлення і яке б не відповідало її волі, не було.
Посилання сторони позивача щодо допиту свідка лікаря психіатра ОСОБА_11, який консультував ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 та призначення у зв'язку з цим повторної судово-психіатричної експертизи не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки ці питання знайшли своє відображення у висновку №380 судово-психіатричної експертизи (а.с.192 т.2, експертизи а.с.16) і не спростовують висновку експертів. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, судово-психіатричні експертизи призначалися, як в рамках кримінальної справи, так і цивільної справи, що розглядається судом.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: