08 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Лознян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського Національного університету імені Тараса Шевченко, подану його представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Київського Національного університету імені Тараса Шевченко, третя особа: Первинна профспілкова організація Київського Національного університету імені Тараса Шевченко про визнання незаконними і скасування наказів про оголошення доган, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсними записів в трудовій книжці, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди, -
Унікальний номер справи: 761/36608/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2497/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 16.09.2014 № 735-32 про оголошення догани ОСОБА_3. Визнано незаконним та скасовано наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18.09.2014 № 744-32 про оголошення догани ОСОБА_3. Визнано незаконним та скасовано наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 03.11.2014 № 08-1610-04 про звільнення ОСОБА_3. Поновлено ОСОБА_3 на посаді техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин та слюсаря 6 р. (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944, адреса місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 60) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2014 року по 01 листопада 2015 року в розмірі - 61 374 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 17 коп. Стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944, адреса місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул.
Володимирська, будинок 60) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі - 1000 (одна) тисяча гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь держави судовий збір в розмірі - 243 грн. 60 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах сплати суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Київського Національного університету імені Тараса Шевченко - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року змінити, відмовивши позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції при з'ясуванні дисциплінарних стягнень, застосованих до позивача, досліджував докази вибірково, однобоко та невірно їх трактував. Зокрема, докази проведення службового розслідування, за результатами якого встановлено вину позивача у порушенні правил пожежної безпеки, надавалися суду, який їх не дослідив. Крім того, покази свідків щодо вини позивача та обставин вчинення ним дисциплінарного проступку суд проігнорував.
Посилається, що суд першої інстанції не звернув увагу на Акти, доповідні, тощо, при цьому неуважно та неповно дослідив обставини справи, наслідком чого є різне смислове навантаження наказу №744-32 від 18.09.2014 р. Також вказує, що в матеріалах справи наявні докази щодо відмови позивача надавати пояснення поведінки та порушення позивачем трудової дисципліни, розмір середньої заробітної плати позивача встановлено судом невірно, а підстави для відшкодування моральної шкоди взагалі відсутні.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2014р. відповідачем було оголошено догану позиву відповідно до Наказу № 735-32 за неналежне виконання функціональних обов'язків, а саме недотримання правил пожежно-технічної безпеки. 18.09.2014р. відповідачем було оголошено позивачу догану відповідно до Наказу № 744-32 за невиконання своїх обов'язків (техніка 1 категорії сантехнічної служби Інституту міжнародних відносин) під час робочого дня 22.08.2014р. з 14-00 до 16-30. Вказані догани були винесені з порушеннями вимог КЗпП України, зокрема в наказах було допущено помилку в прізвищі позивача, крім того відповідачем було пропущено строк застосування дисциплінарного стягнення. 07.11.2014р. позивача Наказом від 04.11.2014р. № 08-1610-04було звільнено з посади техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин (далі по тексту - ІМВ) на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин покладених на позивача обов'язків. З цієї ж підстави позивача було звільнено з посади чергового слюсаря (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу Інститут міжнародних відносин, де позивач працював за сумісництвом. Разом з тим, вказаним Наказом про звільнення позивача було звільнено з двох посад, в той час як позивач працював на трьох посадах у відповідача. До виконання обов'язків слюсаря з ремонту 6 розряду позивача не допускали після звільнення з основного місця роботи. Позивач вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, у зв'язку з чим вказані накази необхідно скасувати, а позивача поновити на займаних посадах, виплативши позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за увесь період. Також, вказав на невиплату йому компенсації за відпустку, що передбачає стягнення на його користь відповідної компенсації. Крім того, відповідач, незаконно звільнивши позивача, завдав останньому моральної шкоди, яку він оцінив у - 10 000 грн. просив стягнути на свою користь.
В суд першої інстанції, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати недійсним (незаконним) стягнення, яке оголошено позивачу відповідно до Наказу відповідача від 16.09.2014р. № 735-32 та стягнення, яке оголошено позивачу на підставі Наказу відповідача від 18.09.2014р. № 744-32, скасувати вказані накази, визнати недійсним (незаконним) Наказ відповідача від 03.11.2014р. № 08-1610-04 про звільнення позивача, зобов'язати відповідача поновити позивача на роботі на посаді технічка 1 категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин, про що видати відповідний наказ, зобов'язати відповідача поновити позивача на роботі на посаді чергового слюсаря 6р. сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин за сумісництвом, про що видати відповідний наказ, визнати недійсним записи в трудовій книжці позивача про оголошення догани на підставі Наказу від 16.09.2014 № 735-32, про оголошення догани на підставі Наказу від 18.09.2014р. № 744-32 та Наказу про звільнення від 03.11.2014р. № 08-1610-04, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 61 374, 17 грн., середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5 051, 01 грн., моральну шкоду в розмірі 30 687, 08 грн.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За умовами ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Встановлено, що відповідно на підставі заяви позивача від 11.07.2005р. (а.с. 121) та у відповідності до Витягу з Наказу № 08-722-04 ректора Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка від 14.07.2005р. позивача, слюсаря по ремонту теплопунктів 6 р. сантехнічної служби Інституту міжнародних відносин, було прийнято з 11.07.05р. на умовах сумісництва на посаду чергового слюсаря 6р. (0,5 ст.) сантехнічної служби Інституту міжнародних відносин (а.с. 120).
Згідно з Витягом з Наказу № 08-478-04 ректора Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка від 17.04.2006р. позивача з 17.04.2006р. було переведено на посаду техніка 1 категорії сантехнічної служби Інституту міжнародних відносин (а.с. 119).
13 квітня 2010 р. позивач звернувся до Проректора науково-педагогічної роботи КНУ ім. Т.Шевченка ТомінаЄ.Ф. із заявою про встановлення доплати за розширену зону обслуговування на вакантну посаду слюсаря по ремонту обладнання навчального корпусу ІМВ в розмірі 50 % від основного посадового окладу з 20 квітня 2010 р.(а.с. 123).
Згідно з Витягом з Протоколу № 4 засідання профбюро ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка від 15.04.2010р., було прийнято рішення про встановлення вказаної доплати позивачу (а.с. 124).
Відповідно до Витягу з Наказу № 08-542-04 проректора КНУ ім. Т.Шевченка від 26.04.2010р. позивачу, техніку 1 кат. сантехнічної служби корпусу ІМВ з 20.04.2010р. встановлено доплату в розмірі 39 % за суміщення вакантної посади слюсаря 6р. по ремонту обладнання сантехнічної служби корпусу ІМВ (а.с. 126).
Відповідно до п. п.3,5 Розділу VIII Правил внутрішнього розпорядку Університету, затверджених конференцією трудового колективу 07 квітня 2009р. протокол № 1 (а.с.142-158), дисциплінарне стягнення застосовується ректором (проректором) безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення, не враховуючи часу хвороби або перебування працівником у відпустці.
14.08.2014р. комісією у складі заступника директора з АГР ОСОБА_4, командира ДПД Кононіра Д.М., інженера з пожежної безпеки ОСОБА_9 було проведено протипожежне обстеження Інститут міжнародних відносив та встановлено протипожежні заходи, які необхідно виконати, зокрема, звільнити підвальне приміщення теплопункту від легкозаймистих паперових та інших горючих матеріалів, термін виконання зазначено «негайно», контроль за виконанням протипожежних заходів покласти на заступника директора Давиденко А.Я., інженера з пожежної безпеки ОСОБА_9, що зафіксовано в Акті про здійснення пожежно-технічного обстеження від 15.08.2014р.(а.с. 91-97).
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Згідно з п. 23 вказаної постанови, за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Отже 14.08.2014 проведено протипожежне обстеження приміщення університету, про що був складений акт пожежно-технічною комісією про здійснення пожежно-технічного обстеження, якою виявлено порушення правил протипожежної безпеки і зазначено найменування заходів, чим необхідне було негайно звільнити підвальне приміщення теплопункту від легкозаймистих паперових та інших горючих матеріалів. Контроль за виконанням покладено на Давиденко А.Я.. Складеним актом не виявлено, що порушення правил протипожежної безпеки допущено ОСОБА_3,
Відповідачем зазначено в скарзі, що позивача притягнуто до відповідальності у вигляді догани на підставі наказу № 735-32 від 16.09.2014 за недотримання правил протипожежної безпеки, за порушення п.п. 1.2 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку. При цьому відповідачем не надано обґрунтованих та достовірних доказів того, що позивач повідомлявся про вказівку щодо виконання певних робіт, а складені працівниками відповідача акти від 18.08.2014 року та від 19.08.2014 року є належними доказами і складені зацікавленими особами. Крім цього, позивач на період серпня 2014 року працював у відповідача на посаді техніка І категорії та сантехніка за сумісництвом і мав чітко визначені функціональні обов'язки техніка І категорії та чергового слюсар-сантехніка, які затверджено проректором відповідача і з якими ознайомлено позивача.
Судом першої інстанції вірно визначено, що забезпечення протипожежних заходів покладено на проректора відповідно до наказу № 704-32 від 21.06.2013 року, а тому саме проректор є відповідальним за забезпечення протипожежних заходів.
Також слід зауважити, що порушення правил протипожежної безпеки виявлено 14.08.2014 року, позивача притягнуто до відповідальності 16.09.2014 року, тобто після спливу строку для притягнення до відповідальності який за вимогами ст. 148 КЗпП України застосовується власником або уповноваженими ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Судом першої інстанції правомірно скасовано наказ № 744-32 від 18.09.2014 року, який застосовувався до позивача у зв'язку з тим, що позивач якби не виконав свої трудові функції протягом робочого дня 22.08.2014 року, так як перебував у спортивний залі з 14 год. 00 хв. До 16 год. 30 хв.
Крім того, встановлено що позивач 22.08.2014 року приблизно о 16 год.10 хв. Проводив щоденний огляд приміщення спортивного залу, де також знаходиться сантехнічне обладнання, у відповідності до п.п. 2.7., 2.11 що є його прямими функціональними обов'язками визначеними посадовими обов'язками як техніка І категорії.
Також враховано судом першої інстанції, що накази відповідача від 16.09.2014р. № 735-32 «Про стягнення» та від 18.09.2014р. № 744-32 «Про стягнення» визнані судом незаконними та скасовані, тому оскаржуваний Наказ про звільнення від 03.11.2014р. винесений відповідачем є таким, якій винесені з порушенням вимог трудового законодавства, а тому позовні вимоги в частині визнання вказаного наказу незаконним та скасування є обргунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вище викладене, суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин та слюсаря 6 р. (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, вказані дії відповідач зобов'язаний вчинити в процесі виконання рішення суду.
При вирішенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь позивача судом враховано наступне.
Так, ч.2 ст.235 КЗпП України, передбачено, що при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.
Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (частина 5) у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Як вбачається з матеріалів справи, судом було перевірено та встановлено правильність наданого відповідачем розрахунку сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та встановлено, що відповідно до довідки про доходи від 27.03.2015р. № 88 за вересень 2014р. розмір заробітної плати позивача становить 5250, 06 грн. із розрахунку 25 робочих днів та в жовтні 2014р. - 5257, 44 грн. за 27 робочих дня. Виходячи із кількості відпрацьованого робочого часу позивач пропрацював у вересні 2014р. 21 робочий день (168годин/8 годин = 21 день) та 23 робочих дні у жовтні 2014 року (181 години/8годин = 23 дні). Відповідно середньоденна заробітна плата вираховується наступним чином: 5250, 06 грн. + 5257, 44 грн. = 10 507, 8 грн. - сума заробітної плати за два останні місяці, 21 день + 23 дні = 44 дні - кількість робочих днів за два останні місяці, 10 507, 8 грн. / 44 дні = 238, 81 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 21 день + 23 дні = 44 дні/ 2 дні = 22 дні - середньомісячне число робочих днів позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого, життя.
Судом встановлено, що внаслідок незаконного звільнення позивач переніс моральні страждання, довгий час прикладав зусиль для поновлення своїх прав, внаслідок чого втратив нормальні життєві зв'язки, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана моральна шкода в розмірі 1000 грн.
Разом з тим, вимоги позивача про визнання недійсним записів в трудовій книжці позивача про оголошення догани на підставі Наказу від 16.09.2014 № 735-32, про оголошення догани на підставі Наказу від 18.09.2014р. № 744-32 та Наказу про звільнення від 03.11.2014р. № 08-1610-04, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінюсту, Міністерством праці України, Мінсоцзахистом від 29.07.1993, № 58, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Позивачем не було надано суду будь-яких доказів в розумінні ст.ст.10, 60 ЦПК України на підтвердження тієї обставини, що відповідачем зазначено вказані записи в трудовій книжці, зокрема, позивачем не було надано ані самої трудової книжки, ані доказів того, що у позивача існують перешкоди в її отриманні.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відомості щодо звільнення повинні бути зазначені в трудовій книжці.
Також, не підлягають задоволенню вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5 051, 01 грн., оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 12815 від 11.11.2014р. про перерахування відпускних в сумі 5852, 48 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що не підглядають задоволенню вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплат компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5 051, 01 грн. оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 12815 від 11.11.2014 року про перерахування відпускних в сумі 5852, 48 грн.
Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київського Національного університету імені Тараса Шевченко, подану його представником ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: