1[1]
10 лютого 2016 року суддя Апеляційного суду м. Києва Худик М.П., за участю:
секретарів судового засідання - Осіпової Г.В., Черноморченко І.К., Панпури О.В.,
особи, яка притягується до
адміністративної
відповідальності - ОСОБА_1,
потерпілої - ОСОБА_2,
представника потерпілої - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва апеляційні скарги ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року щодо:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 18.03.2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 340 грн. штрафу.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 11 січня 2015 року о 09 год. 10 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1 на а/д Київ-Овруч 29 км., не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів та заподіяння матеріальних збитків, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважаючи постанову судді незаконною, винесену з порушенням норм матеріального права, постановлену без повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи, просить її скасувати, постановити нову, якою визнати його невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях порушень ПДР.
В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що ДТП сталась з вини водія автомобіля «Хюндай» ОСОБА_4, яка виїхала на смугу зустрічного руху та почала здійснювати маневр обгону, проте швидкість завадила їй закінчити цей маневр та задля уникнення лобового зіткнення він натиснув на гальма, в результаті чого його автомобіль розвернуло на слизькій дорозі та викинуло майже в кювет зустрічної смуги, після чого автомобіль «Хюндай» повернувся в свою смугу руху та відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про вказані обставини, щодо здійснення маневру обгону водієм автомобіля «Хюндай», ним було заявлено свідка по справі ОСОБА_5, про що зазначено в додаткових поясненнях, проте судом не викликався свідок по справі для з'ясування причин, які обумовили дорожньо-транспортну пригоду.
Крім цього, зазначає, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки про час та місце розгляду протоколу він належним чином не повідомлявся, а матеріали справи не містять даних про повідомлення його в передбачений законодавством спосіб.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати, направити матеріали справи щодо ОСОБА_1 до Вишгородського РУГУ МВС України в м.Києві для приєднання до матеріалів досудового розслідування.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, які сталась 11.01.2015 року вона отримала тілесні ушкодження, в зв'язку з чим перебувала на лікуванні з 11.01.2015 року по 02.02.2015 року з діагнозом рвана рана язика, та їй було проведено декілька операцій, також просила поновити строк на апеляційне оскарження.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 відмовилася від апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, постанову судді скасувати, потерпілу, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним
Як убачається з матеріалів справи, 11.01.2015 року о 09 год. 10 хв. на 29 кілометрі автодороги Київ-Овруч сталося зіткнення автомобілів НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 та «Хюндай» д/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів
За висновком судді, причиною ДТП стало порушення п. 12.1 ПДР водієм ОСОБА_1, який не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість, не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Хюндай» під керуванням ОСОБА_4
Такий висновок відповідає схемі ДТП, на якій зазначено напрямок руху автомобілів, місце зіткнення та розташування транспортних засобів після ДТП, яка складена в присутності обох учасників ДТП, ними ж підписана без застережень, протоколу про адміністративне правопорушення, даних огляду транспортних засобів, поясненнями водія ОСОБА_2
З твердженням апелянта, що причиною ДТП є порушення водієм «Хюндай» ПДР, яка обганяючи попутні транспортні засоби виїхала на його смугу руху, що змусило його з метою уникнення лобового зіткнення пригальмувати, однак внаслідок цього його автомобіль винесло на смугу зустрічного руху де сталося зіткнення є помилковим, тому з ним погодитися не можна. Оскільки зі змісту п.12.1 ПДР саме на водієві лежить обов'язок, щодо вибору безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу в конкретних умовах, в даному випадку в умовах виникнення перешкоди та слизької дороги, як стверджував апелянт.
Крім цього доводи ОСОБА_1 про створення аварійної ситуації водієм автомобіля «Хюндай» спростовуються матеріалами справи, зокрема схемою ДТП, з якої видно, що зіткнення сталося на смузі руху автомобіля «Хюндай», що свідчить про те, що навіть за умови виїзду її на смугу руху, як про це вказує ОСОБА_1, в неї було достатньо часу щоб повернутися у свою смугу руху та спростовує доводи ОСОБА_1 про створення ОСОБА_2 аварійної ситуації, внаслідок якої його автомобіль винесло на зустрічну смугу.
Зазначене також підтверджується висновком автотехнічної експертизи згідно якої відстань, яка необхідна для зміщення автомобіля «Хюндай» з лівого краю проїзної частини до правого становить 23 метра, що менше ніж 60 метрів - відстань між автомобілями, коли зі слів ОСОБА_1 автомобіль «Хюндай» виїхав на його смугу руху, а для безпечного роз'їзду автомобілів вказана відстань ще менша, що спростовує показання ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 про створення ОСОБА_2 аварійної ситуації.
Інші доводи ОСОБА_1 про розгляд даної справи у його відсутність та порушення інших процесуальних норм, які на думку апелянта були допущені суддею, не впливають на доведеність події адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 в його скоєні, крім цього під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 було роз'яснено його права та надано можливість їх реалізувати, як то дати пояснення, заявити клопотання, подати докази, брати участь у їх досліджені, тому не можуть бути підставою для скасування постанови судді.
Таким чином, розглянувши справу, суддя правильно визнав водія ОСОБА_1 винним за ст. 124 КУпАП та наклав стягнення в межах санкції статті за вчинене правопорушення, з дотриманням загальних правил накладення адміністративних стягнень, будь-яких додаткових даних, які не були враховані під час розгляду справи в суді першої інстанції та свідчили б про неправильність прийнятого судом рішення апелянтом не надано, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 18.03.2015 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва М.П.Худик
Справа № 33/796/21/2016 Категорія: 124 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Марцинкевич В.А.
Доповідач Худик М.П.