08 лютого 2016 року 33/796/132/2016
Суддя Апеляційного суду міста Києва Юрдига О.С., розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 м. Києва Хорольської О. на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, -
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.172-4 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як зазначив суд у постанові, Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія»( далі КМНКЛ «Соціотерапія»), відповідно до вимог ЗУ «Про місцеве самоврядування» не є органом місцевого самоврядування, і відповідно ОСОБА_2, як головний лікар лікарні, не є посадовою особою місцевого самоврядування, а відтак суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП.
Окрім того, згідно висновків суду, здійснювана ОСОБА_2 діяльність за цивільно-правовими договорами є науковою та викладацькою діяльністю, яка не заборонена законом.
В апеляційній скарзі, прокурор просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винним та притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 8500 гривень, з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності в дохід держави, а саме 105 638, 07 грн.
Вважає постанову суду необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не забезпечено всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин. Судом не прийнято до уваги, що КМНКЛ «Соціотерапія», головним лікарем якої працює ОСОБА_2, має самостійний баланс, рахунки у відповідних органах Державної казначейської служби України, здійснює бухгалтерський і первинний медичний облік, веде статистичну звітність у встановленому законодавством порядку, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Уважає, що ОСОБА_2 є суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення, оскільки працюючи на посаді головного лікаря КМНКЛ «Соціотерапія», що заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядкована департаменту охорони здоров»я виконавчого органу Київської міської ради, у межах своїх повноважень здійснює керівництво лікарнею відповідно до чинного законодавства, а відтак є посадовою особою місцевого самоврядування.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Перебойчук О.С., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення ОСОБА_2 про законність постанови суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно протоколу про вчинення корупційного правопорушення № 5 від 24 листопада 2015 року, складеного заступником прокурора Шевченківського району м. Києва Хорольською О.Ю., ОСОБА_2, будучи посадовою особою місцевого самоврядування та суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», працюючи на посаді головного лікаря КМНКЛ «Соціотерапія», порушив встановлені законом обмеження щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю, а саме здійснював оплачувану діяльність в міжнародному благодійному фонді «Міжнародний Альянс з Віл/Снід в Україні», міжнародному благодійному фонді «Вертикаль», громадській організації «Український інститут досліджень політики щодо громадського здоров'я», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-4 КУпАП.
Дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП.
Згідно із вимогами ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, й об'єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів справи суд вказані вимоги закону виконав.
Ч. 1 ст. 172-4 КУпАП передбачено відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті4 ЗУ «Про запобігання корупції», за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб»єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є у т.ч. державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2, займаючи посаду головного лікаря КМНКЛ «Соціотерапія» не відноситься до посадових осіб органів місцевого самоврядування», оскільки згідно із положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування» вказана лікарня не є органом місцевого самоврядування.
Відповідно до Статуту, КМНКЛ «Соціотерапія» є юридичною особою, створеною як бюджетна неприбуткова установа, заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва, підпорядкована Департаменту охорони здоров»я виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації. Однак вказані ознаки не свідчать про те, що вона є органом місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог абз. 3 ч.2 ст.81 ЦК України, дана установа є юридичною особою публічного права, оскільки створена розпорядчим актом органу місцевого самоврядування, а згідно вимог ст. 172-4 КУпАП та п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права не є суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_2 є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка працює в галузі охорони здоров'я, а тому не є суб'єктом інкримінованого йому правопорушення.
Безпідставними є твердження прокурора про те, що ОСОБА_2 є суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення, оскільки працюючи на посаді головного лікаря КМНКЛ «Соціотерапія», у межах своїх повноважень здійснює керівництво лікарнею відповідно до чинного законодавства країни, а відтак є посадовою особою місцевого самоврядування.
Також правильними є висновки суду, що зі змісту цивільно - правових договорів, укладених ОСОБА_2, на які посилається прокуратура у протоколі про адміністративні правопорушення, убачається, що він надавав саме наукові консультації, пов»язані із темою його наукової роботи, а також здійснював викладацьку діяльність Зазначені види діяльності не є предметом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП, що також вказує на відсутність в діях ОСОБА_2 складу даного адміністративного правопорушення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження, а суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив встановлені у справі докази та надав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для скасування постанови суду не убачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 м. Києва Хорольської О. - залишити без задоволення, апостанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.172-4 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення - без змін.
Постанованабирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.С. Юрдига