АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.
при секретарі: Мікітчак А.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення авансу та збитків, відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, -
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення авансу та збитків, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивувала тим, що 19 лютого 2013 року з відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 12/100 частки житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в момент підписання якого позивачем було передано аванс відповідачу в сумі 30000 дол. США.
Згідно п. 3.1.1 попереднього договору відповідач взяв на себе обов'язок укласти з нею основний договір купівлі-продажу не пізніше 01 вересня 2013 року, однак умови попереднього договору не виконав. При укладанні основного договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 було встановлено, що ОСОБА_3 має намір продати 12/100 частки не житлового, а садового будинку.
Посилаючись на те, що через протиправні дії відповідача зазнала моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, просила суд розірвати попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна від 19 лютого 2013 року та стягнути з відповідача суму авансу в розмірі 686 955 грн., штраф у сумі 343 477 грн. 50 коп., кошти, які були витрачені для проведення ремонтних робіт у сумі 228 985грн., а також 10 000грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 08 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аванс за попереднім договором купівлі- продажу в сумі 239 790 грн. та судовий збір, в сумі 694 грн. 26 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність всіх обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, порушення районним судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення районного суду скасувати ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову й стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 239 790грн. авансового платежу, колегія суддів визнає законними й обґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності від 21 січня 2015 року, відповідачу на праві власності належить садовий будинок, загальної площею 499,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2013 року земельна ділянка, площею 0,0592га (а.с.62-66).
Встановлено, що 19 лютого 2013 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна - 12/100 частки житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук О.М., умовами якого передбачено укладання основного договору не пізніше 01 вересня 2013року (а.с. 10-11).
З п.5.1 попереднього договору убачається, що в момент підписання договору в рахунок належних за основним договором платежів, ОСОБА_2 сплатила відповідачу аванс, в сумі 239 790 грн., що на день підписання договору складає 30 000дол.США (а.с.10).
Разом з тим, матеріалами справи доведено, що у квітні 2015 року позивачка відмовилася від укладання основного договору купівлі-продажу будинку з підстав невідповідності його правового становища умовам попереднього договору, остільки вона мала намір придбати частку житлового будинку, в той час як згідно документів будинок значився як садовий (а.с.12-15).
Отже, матеріалами справи доведено, що в строк до 01 вересня 2013 року, як передбачено умовами попереднього договору, договір купівлі-продажу частки будинку укладено не було. Не було укладено відповідний договір і в подальшому, у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 від його укладення.
Згідно ч.ч. 1,3 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Матеріалами справи доведено, що в строк до 01 вересня 2013 року договір купівлі-продажу частини будинку вкладено не було, а тому у відповідності до ч.3 ст. 635 ЦК України попередній договір припинив свою дію.
Відповідно до п.п. 6.1,6.3 попереднього договору від 19 лютого 2013 року, сторони визначили остаточною датою укладення основного договору - не пізніше 12 год. 01 вересня 2013 року.
За змістом п.п.7.1-7.4 цього договору, лише при наявності форс-мажорних обставин - обставин непереборної сили або іншої перешкоди, що є поза контролем сторін, за умови інформування про це іншої сторони, визнано наявність підстав до продовження строку дії договору, але не більше 30 днів з дати, визначеної для підписання основного договору (а.с.11).
У матеріалах справи відсутні докази наявності у будь-кого із сторін форс-мажорних обставин, які б давали підстави до його продовження. Не вносилися сторонами й зміни та доповнення до договору, як то передбачено п.8.1 договору (а.с.11).
Як убачається з п. 5.5 попереднього договору, у випадку відмови ОСОБА_3 від укладення основного договору у строк до 01 вересня 2013 року, в тому числі не оформлення необхідних для укладання основного договору документів на майно, ОСОБА_2 має право в односторонньому випадку розірвати цей договір. У цьому випадку, ОСОБА_3 зобов'язується повернути ОСОБА_2 всі отримані за цим договором кошти та сплатити штраф, у розмірі 119 895 грн., що за курсом НБУ на день підписання договору відповідає еквіваленту 15 000 дол. США (а.с.11).
Отже, умовами договору сторони передбачили право ОСОБА_2 на отримання суми штрафу лише при умові не укладення основного договору, в строк до 01 вересня 2013 року.
Відповідно до матеріалів справи, позивачка поселилася й проживала у частині будинку, який мала намір придбати у ОСОБА_3, без погодження з відповідачем, проводила у ньому ремонтні роботи, проте питання продовження строку дії попереднього договору не ставила. Не було укладено в подальшому й договір купівлі-продажу.
За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги про те, що попередній договір купівлі-продажу носить безстроковий характер, а тому не припинив свою дію й штраф підлягає до стягнення.
Необґрунтованими колегія суддів визнає й доводи апеляційної скарги про необхідність відшкодування ОСОБА_2 понесених нею витрат на проведення ремонтно-відновлювальних робіт у будинку ОСОБА_3, остільки матеріалами справи не доведено наявність згоди власника нерухомого майна на проведення у ньому ОСОБА_2 таких робіт.
Не заслуговують на увагу й твердження апеляційної скарги про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 суму авансу в еквіваленті до долара США на день платежу.
Відповідно до умов п.5.1 попереднього договору в момент його підписання ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 отримав аванс, у сумі 238 790 грн., що еквівалентно 30 000 дол. США (а.с.10).
У подальшому, в попередній договір зміни не вносилися, частково недійсним він не визнавався.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, умовами попереднього договору передбачено, що відповідач отримав від позивачки аванс у національній валюті, в сумі 238 790 грн., що на день платежу становить 30 000дол.США.
Між тим, ні попереднім договором, ні матеріалами справи, у їх сукупності, не передбачено повернення ОСОБА_3 авансу у еквіваленті гривні до долара США станом на дату повернення.
Обґрунтовано районний суд визнав доведеним відсутність правових підстав до стягнення з відповідача й моральної шкоди, остільки умовами укладеного між сторонами договору, а також чинним законодавством, не передбачено відшкодування моральної шкоди за виниклі між сторонами правовідносини.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа №755/9310/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3483/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.