І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
09 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Левенця Б.Б., Лапчевської О.Ф.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», в інтересах якого діє Головненко Надія Володимирівна,
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, -
У вересні 2015 року позивач, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») в якому просила стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 168 509,50 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування в розмірі 140 424, 58 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, відповідач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невірну оцінку доказів, просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначав, що суд необґрунтовано та безпідставно прийняв до уваги висновок експертного дослідження наданий позивачем, а не висновок автотоварознавчого дослідження, наданого відповідачем, у якому було встановлено конструктивну загибель транспортного засобу (далі - ТЗ). Судом не вмотивовано у судовому рішенні прийняття наданого позивачем доказу.
Суд поверхнево та однобічно з'ясував суть спору та не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Також, судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно п. 12.1 Договору передбачена франшиза за ризиками при конструктивній загибелі застрахованого ТЗ у розмірі 5%.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував, просив відхилити.
Відповідач - ПАТ «СК «Провідна» належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Такі ж положення містить і стаття 16 Закону України «Про страхування».
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.05.2014 року між ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» та ОСОБА_2 укладений Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір). Об'єкт страхування - автомобіль «Ніссан Тіda» 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності. Страхова сума складає 181 273,00 грн.
03.02.2015 із застрахованим автомобілем відбувся страховий випадок, внаслідок якого автомобіль отримав механічні пошкодження.
Умовами пункту 28.1.1 Договору передбачено право Страхувальника отримати страхове відшкодування (страхову виплату) у порядку, передбаченому чинним законодавством України та умовами Договору.
Згідно п. 13 Договору, вартість відновлювального ремонту розраховується без урахування фізичного зносу деталей. Інші випадки застосування розміру зносу ТЗ, передбачені у п.39.8 та 39.10 Договору.
Вартість відновлювального ремонту, згідно з п. 14.1 Договору розраховується згідно з рахунками СТО, що здійснює відновлювальний ремонт застрахованого ТЗ, на яку страхувальника направив страховик.
Для ТЗ, що на момент настання страхового випадку знаходився на гарантійному обслуговуванні виробника, - на СТО офіційного дилера марки застрахованого ТЗ.
За умовами п. 28.2.14 страхувальник зобов'язаний після отримання від страховика «Скерування на ремонт на СТО» передати пошкоджений застрахований транспортний засіб для проведення ремонту на СТО за направленням Страховика, якщо у п.14.1 Договору зазначено «так».
Листом від 06.04.2015 року за №17-10/4610 ПрАТ «СК «Провідна» повідомила позивача, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Нісан», державний номер НОМЕР_1 визначена на підставі п.14.1 Договору та рахунку № 01683 від 17.03. 2015 року ТОВ «Альянс Київ» та становить 258 731,35 грн. Оскільки згідно Звіту № 39/2-15 від 12.02.2015 року про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу, виконаного експертом-оцінювачем ФОП ОСОБА_5 дійсна вартість транспортного засобу «Ніссан» у день настання страхового випадку становить 239 349,22 грн.. а вартість відновлювального ремонту - 258 731,35 грн., що складає більше 75 відсотків його дійсної вартості, тому пошкоджений автомобіль визнається конструктивно загиблим. Розмір страхового відшкодування розраховано у відповідності до п. 39.11 Договору та обчислюється як різниця між дійсною вартістю застрахованого ТЗ на момент укладання договору, зменшеного на розмір зносу ТЗ за період дії Договору, розрахованого згідно п.39.12 Договору, і дійсною вартістю пошкодженого внаслідок настання страхового випадку застрахованого транспортного засобу, за вирахуванням: загальної суми страхових відшкодувань, виплачених раніше щодо такого ТЗ, розміром франшизи. Франшиза згідно п.12.1 Договору складає 5,00% або 9 063,65 грн., дійсна вартість автомобіля визначена в розмірі 168 550,00 грн. Таким чином, після вирахування із дійсної вартості ТЗ на момент укладання Договору (181 273,00 грн.) розміру зносу ТЗ (13 466,09 грн.), дійсної вартості пошкодженого внаслідок настання страхового випадку застрахованого ТЗ (168 550,00 грн.), франшизи (9 063,65 грн.) та страхового відшкодування виплаченого раніше (2 154,78 грн.), не залишається коштів для виплати страхового відшкодування.
Судом першої інстанції встановлено, що вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля визначена Страховиком на підставі п.14.1 Договору, однак на виконання пункту 14.1 Договору страховик не направляв позивача на СТО обрану ним, та не направляв на СТО офіційного дилера.
Попередня оцінка вартості ремонту пошкодженого автомобіля позивача проведена СТО ТОВ «Автоальянс Київ» за фотознімками, автомобіль на огляд не надавався.
Згідно рахунку № 01683 від 17.03.2015 року ТОВ «Автоальянс Київ» відновлювальний ремонт автомобіля Ніссан, державний номер НОМЕР_1 становить 258 731,35 грн.
Також судом встановлено, що 12.02.2015 року відповідач звернувся до ФОП ОСОБА_5, який 22.02.2015 року склав звіт про вартість матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу № 39/2-15 за яким ринкова вартість автомобіля «Нісан», державний номер НОМЕР_1, до моменту ДТП складає 239 349,22 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 285 813,78 грн.
Не погоджуючись з вказаним звітом, позивач повідомила ПрАТ «СК «Провідна» про проведення незалежної експертизи.
Висновком № 9090 експертного дослідження, що складений 21.04.2015 року ФОП ОСОБА_6 визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_1, станом на 03.02.2015 року складала 168 509,50 грн., а ринкова вартість автомобіля на цей же день складала 239 347,64 грн.
Встановивши, що вартість відновлювального ремонту автомобіля на день його пошкодження не перевищує 75 відсотків його дійсної вартості на день ДТП, суд дійшов вірного висновку, що не відбулося конструктивної загибелі автомобіля.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем не були виконані умови договору передбачені п.14.1. Договору, щодо направлення позивача для огляду автомобіля на СТО, та взявши за основу експертний висновок № 9090 від 21.04.2015 року, складений ФОП ОСОБА_6дійшов висновку про стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» страхового відшкодування у розмірі визначеним експертом за вирахуванням 20% суми ПДВ, а саме 140 424, 58 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 988 ЦК України, що кореспондується з п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було безпідставно та необґрунтовано покладено в основу рішення експертний висновок № 9090 від 21.04.2015 року, наданий позивачем з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК.
Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову).
Докази, які не стосуються справи й предмета доказування (стаття 58 ЦПК), або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (стаття 59 ЦПК), судом не повинні прийматися.
Судом встановлено, що у письмових доказах наданих як позивачем так і відповідачем визначена вартість автомобіля на день пригоди в однаковому розмірі, а саме 239 349,22 грн. Однак у наданих висновках визначено різний розмір вартості відновлювального ремонту, що за висновком суду пов'язано з коливанням курсу валют, який застосовувався експертами щодо вартості замінних автозапчастин, як на час ДТП так і на час складання висновку.
Доводи скарги про те, що суд не мотивував в рішенні підстави не прийняття судом висновку наданого відповідачем є надуманими, оскільки такі висновки судом в рішенні належним чином мотивовані. Суд дав належну оцінку наданим сторонами доказам.
Суд першої інстанції обґрунтував у своєму рішенні необхідність взяття до уваги розмір вартості відновлювального ремонту, визначеного висновком, який надав позивачем.
Судом повно та всебічно проаналізовано всі зібрані по справі докази та з'ясовано, що у зв'язку з настанням страхового випадку відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення виплати страхового відшкодування у порядку і на умовах, визначених договором страхування.
Доводів щодо порушення судом першої інстанції порядку встановленого для дослідження доказів чи неправомірної відмови у їх дослідженні апеляційна скарга не містить.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо не врахування судом франшизи за договором у розмірі 5 %, оскільки відповідно до п. 12.1 Договору вона враховується за ризиком «викрадення» та за іншими ризиками при конструктивній загибелі ТЗ, разом з цим конструктивної загибелі транспортного засобу встановлено не було.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору про відшкодування матеріальної шкоди.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», в інтересах якого діє Головненко Надія Володимирівна, - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 761/26869/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3958/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.