03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 760/9430/15 Головуючий у 1-ій інстанції - Усатова І.А.
Апеляційне провадження 22-ц/796/1909/2016 Доповідач - Музичко С.Г.
04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Музичко С.Г.
суддів: Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства Оборони України - Полтєва Євгенія Олексійовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він був звільнений зі служби у Збройних силах України, йому встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 21.05.2014 року Міністерство оборони України було зобов'язано перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Допомога була виплачена частинами 30 вересня 2014 року в сумі 46160 грн. та 27 жовтня 2014 року у сумі 100000 гривень.
ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суму інфляційних втрат за час прострочення сплати 46160 гривень з 1 серпня 2014 року до 29 вересня 2014 року включно, у сумі 1718 грн. 63 коп. та 3 % річних від простроченої суми з 01 серпня 2014 року до 29 вересня 2014 року у сумі 227 гривень 64 копійки, а також суму інфляційних втрат за час прострочення сплати 100 000 гривень з 01 серпня 2014 року до 26 жовтня 2014 року включно у сумі 6212 гривень 56 копійок та три проценти річних від простроченої суми з 01 серпня 2014 року до 26 жовтня 2014 року включно, у сумі 715 гривень 07 копійок, а всього 8873,90 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду задоволено.
Стягнуто з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 7931,19 грн, 3% річних у сумі 942,71 грн., а всього 8873,90 грн.
В апеляційній скарзі представник Міністерства Оборони України - Полтєв Є.О. просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої доводи мотивує тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що нарахування процентів на суму шкоди є подвійною мірою відповідальності.
В судовому засіданні представник Міністерства Оборони України Тужиков М.А. просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених в ній доводів.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи належно повідомлений.
Заслухавши доповідь по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобовязання щодо виплати позивачу грошової суми не виконав, а тому зобов'язаний сплатити на користь позивача суму коштів, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання.
Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як слідує з матеріалів справи, Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.05.2014 року визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення та зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30 - місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності.
Згідно з довідкою військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №5364 від 10.06.2015 року позивачу сплачена грошова допомога частинами, а саме: на пенсійний рахунок позивача 30.09.2014 перераховано 46160,00 грн., та 27.10.2014 перераховано 100 000,00 грн. (а.с. 14).
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з застосуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою вказаної статі передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
У справі, яка переглядається, спір виник у зв'язку з тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення суду про зобов'язання МО України перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положення статті 625 ЦК регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, у справі, яка переглядається, суд не врахував наведених вище норм та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України.
Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Оскільки рішення суду на невиконання якого посилається позивач, ухвалено не за зобов'язальними правовідносинами сторін, ст.. 625 ЦК України не може застосовуватись до цих правовідносин.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759 цс 15, яка за вимогами ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України.
Отже, враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 316 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Міністерства Оборони України - Полтєва Євгенія Олексійовича задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді: