Справа № 22-ц /796/1360/2016 Головуючий у І інстанції Виниченко Л.М.
Доповідач Котула Л.Г.
04 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної Т.А., Слюсар Т.А.
За участю секретаря Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства" Укрсоцбанк", третя особа, ОСОБА_2 про визнання недійсним третейського застереження у кредитному договорі,
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства" Укрсоцбанк" ( далі - ПАТ " Укрсоцбанк"), третя особа, ОСОБА_2 про визнання недійсним третейського застереження у кредитному договорі.
Посилаючись на те, що 04 червня 2008 року між ним та АКБ соціального розвитку " Укрсоцбанк " ( далі - ПАТ " Укрсоцбанк") укладено Договір кредиту, додаткова угода №1 від 10.06.2009, додаткова угода № 2 від 06.07.2011 , відповідно до умов якого банк надав грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення , строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 284 000,00 доларів США, зі сплатою 13, 50 % річних та комісій .
У пункті 6.2. кредитного договору зазначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону " Про третейські суди" домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою : 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15.
Проте вказаний пункт кредитного договору є недійсним, оскільки при укладенні договору його не було ознайомлено з регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
Позивач також зазначав, що вказаний пункт договору обмежує його права як споживача , порушує принцип рівності сторін за договором, не відповідає вимогам законодавства. ОСОБА_1 зазначав, що згідно пунктом 14 статті 6 Закону України " Про третейські суди" третейським судам заборонено розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку ( кредитної спілки).
Ураховуючи викладене , позивач просив визнати недійсним п. 6.2 кредитного договору від 04 червня 2008 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства" Укрсоцбанк", третя особа, ОСОБА_2 про визнання недійсним третейського застереження у кредитному договорі відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити повністю та вирішити питання судових витрат.
Позивач та третя особа належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явилися і причину неявки суду не повідомили , а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутності , оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на її необґрунтованість, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з частиною 1 статті 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Судом встановлено, що 04 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", правонаступником якого є ПАТ " УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 10-29/7232 (далі -Договір), за умовами якого останній отримав грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення , строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 284 000,00 доларів США, зі сплатою 13, 50 % річних та комісій, в розмірі та в порядку , визначених в Додатку №1 до цього Договору строком до червня 2033 року ( а.с. 7-11).
Згідно п. 6.2. Договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону " Про третейські суди" домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеним у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1зазначив, що пункт 6.2 договору обмежує його права споживача, порушує принцип рівності сторін за договором.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд дійшов правильного висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов спірного третейського застереження та погоджено спосіб захисту законних прав і охоронюваних законом інтересів обох сторін шляхом передачі спору у випадку його виникнення на розгляду третейського суду.
При цьому суд також правильно дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин (червень 2008 року) Закон України "Про третейські суди" не містив заборони на укладення третейської угоди. Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Посилання на те , що Банк не ознайомив позивача з Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків ( далі - Регламент) та не надавав його разом з договором позивачу не заслуговують на увагу , оскільки такий обов'язок умовами Договору не покладено на Банк. Регламент Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків є загально доступним і позивач не позбавлений можливості при бажанні ознайомитися з ним на сайті третейського суду.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу , оскільки колегія суддів такого з матеріалів справи не вбачає.
За таких обставин, підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегією суддів не встановлено .
Керуючись ст. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: