04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі Лознян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за довіреністю - Новака АндріяАнатолійовича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, щодо стягнення боргу з ОСОБА_2,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ПАТ «Укрсоцбанк» за довіреністю - Новак А.А. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що суд першої інстанції не вірно встановив, що дана справа не підвідомча третейським судам, у зв'язку із тим що відповідно до п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди» з підвідомчості третейських судів виключені справи у спорах щодо захисту прав споживачів, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не є споживачем, а спір виник, у зв'язку із захистом прав банку.
На думку апелянта, суд першої інстанції помилково послався на правову позицію ВСУ, оскільки, на думку апелянта, вона є невірною, ВСУ не вбачає різниці між спорами про захист прав споживачів та спорами за участю споживача, чим фактично змінює трактування правових норм, що не входить до його компетенції, а таке право надано тільки Конституційному Суду України.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності не з'явившихся осіб.
Справа № 755/21325/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/360/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Колегією суддів встановлено, що 26 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір. (а.с. 6-8)
Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.
11 вересня 2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 218 630,42 грн. та витрат пов'язаних з вирішенням спору третейським судом у розмірі 2 586,30 грн. (а.с.3-5)
У листопаді 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11.09.2015 року. (а.с.2)
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що дана справа не підвідомча третейському суду, оскільки відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що дана справа не підвідомча третейським судам, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не є споживачем, а спір виник, у зв'язку із захистом прав банку, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (у справі №6-187цс15), який згідно абз. 2 ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року колегія суддів вважає такою, що постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвали суду першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за довіреністю - Новака Андрія Анатолійовича - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді