Справа №11-кп/796/252/2016 Головуючий у суді 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 289 КК України Доповідач: ОСОБА_2
04 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кобулеті, Аджарія, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
- визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України на 2 роки позбавлення волі.
По справі вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду першої інстанції, 15 липня 2015 року у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом. Діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 через мережу інтернет замовив знаряддя вчинення злочину, а саме: ключ та програму для кодування замків, за допомогою яких можливо буде запустити двигун автомобіля.
Заготувавши всі необхідні знаряддя для вчинення злочину, ОСОБА_7 22 липня 2015 року близько 22 години, виїхав з дому де він проживав за адресою: АДРЕСА_1 , для пошуку автомобіля та його викрадення.
23 липня 2015 приблизно о 02 годині, ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Павла Тичини, 8, побачивши автомобіль марки «Тойота Рав 4» номерні знаки НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , вирішив незаконно заволодіти зазначеним транспортним засобом.
Після цього, ОСОБА_7 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв раніше заготовлений ніж, за допомогою якого відчинив вітрове вікно задньої лівої дверки та отримавши доступ до салону автомобіля, проник всередину та використовуючи раніше заготовлені предмети, запустив двигун автомобіля та розпочав рух. Керуючи автомобілем ОСОБА_7 переїхав до двору будинку АДРЕСА_2 , таким чином незаконно заволодів вищевказаним автомобілем, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку.
Незаконного заволодівши автомобілем «Тойота Рав 4», ОСОБА_7 зняв з нього належні номерні знаки НОМЕР_1 , замість яких причепив інші номерні знаки - НОМЕР_2 , які приготував заздалегідь.
В подальшому, 23 липня 2015 року близько 23 год. 50 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у дворі будинку № 20 по бульвару Дружби Народів в м. Києві, був затриманий працівниками міліції.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не заперечуючи винуватість ОСОБА_7 у вчиненому, не оспорюючи фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та кваліфікацію протиправних дій, посилаючись на суворість призначеного судом покарання, просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання змінити та призначити обвинуваченому більш м'яке покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 289 КК України.
При цьому захисник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановленні вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що як наслідок потягло за собою призначення покарання, яке за своїм видом та розміром не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Захисник обвинуваченого вважає, що визначена судом міра покарання у виді двох років позбавлення волі є занадто суворою по відношенню до ОСОБА_7 . Зокрема посилається на те, що суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_7 не взяв до уваги обставини, які пом'якшують покарання, зокрема визнання ОСОБА_7 своєї вини та щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, що він має на утриманні неповнолітню дитину, відшкодував завдану потерпілому шкоду, а також наявність у справі укладеної з потерпілим угоди про примирення та думку потерпілого щодо виду та розміру покарання яке необхідно призначити обвинуваченому.
Розглянувши кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді; вислухавши доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за встановлених судом фактичних обставин справи та юридична кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 289 КК України ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах у їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки учасниками судового провадження не оспорюються.
Оскільки фактичні обставини справи кримінального провадження ніким не оспорюються, то суд не проводить детальний їх аналіз та відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначене судом покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Слід відзначити, що принцип гуманізму у кримінальному праві - це не лише гуманне ставлення до особи, яка вчинила злочин, але і в першу чергу до потерпілого і до встановлених суспільством непорушних правил суспільних відносин.
Тому, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Як зазначено у вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушеннята конкретні обставини його вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, його майновий стан, що він офіційно не працює, відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяттята відшкодування потерпілому завданих збитків.
Також, при призначенні покарання суд врахував характер вчинених ОСОБА_7 дій, які на думку суду свідчать про їх спланованість та системний підхід до вчиненого ним кримінального правопорушення, оскільки як було встановлено судом, обвинувачений протягом тривалого часу готувався до вчинення злочину, підшуковував та придбав знаряддя, пристосовані саме для вчинення даного злочину, заздалегідь приготував інший номерний знак для викраденого автомобіля, взяв із собою рукавички.
Враховуючи всі зазначені обставини, суд дійшов висновку, що лише покарання у виді позбавлення волі зможе забезпечити ефективний виховний вплив на обвинуваченого, його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому не знайшов підстав для застосування обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Колегія суддів погоджується з прийнятим рішенням, оскільки суд першої інстанції, дотримуючись загальних засад призначення покарання, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі та неможливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, то вони не заслуговують на увагу, оскільки вказані в апеляційній скарзі захисника дані про особу обвинуваченого та обставини, які на його думку пом'якшують покарання, були враховані судом при призначенні покарання. Крім того, з огляду на характер злочинних дій обвинуваченого, обставин і способу вчинення кримінального правопорушення, зазначені захисником обставини не свідчать про те, що ОСОБА_7 може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням чи йому може бути призначено інше покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
За таких обставин, оцінивши суспільну небезпеку, характер та обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, на які послався суд у вироку, врахувавши дані про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновком суду про першої інстанції про неможливість застосування до ОСОБА_7 іншого покарання, а тому доводи апеляційної скарги захисника з цього приводу є безпідставними та задоволенню не підлягають. До того ж, сама по собі наявність у ОСОБА_7 обставин, які пом'якшують покарання, з огляду на характер злочинних дій обвинуваченого не свідчить про те, що ОСОБА_7 може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням чи можливості призначення покарання у виді штрафу.
Разом з тим, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає зміні, оскільки суд пославшись на наявність двох пом'якшуючих покарання обставин - щире каяття та відшкодування завданих потерпілому збитків, не врахував, що зазначені обставини можуть бути підставами для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Вирішуючи питання про те, яке саме покарання має бути призначене обвинуваченому, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, обставини які були встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи та наведені у вироку, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують покарання, зокрема те, що ОСОБА_7 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину, відшкодував завдані потерпілому збитки. Тому, колегія суддів вважає, що зазначені пом'якшуючі покарання обставини слід визнати обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та є підставами для застосування ст. 69 КК України.
З огляду на обставини справи, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, що є обставинами які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також те, що особі має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, виходячи з принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 1 року 10 місяців позбавлення волі, оскільки таке покарання за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
З огляду на наведене, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 376 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання змінити. Пом'якшити покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4