02 лютого2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,
при секретарі Заліській Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання тимчасового дозволу на виїзд за кордон неповнолітній дитині без згоди батька за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року,-
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 червня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання тимчасового дозволу на виїзд за кордон неповнолітній дитині без згоди батька задоволено в повному обсязі. Надано ОСОБА_1 дозвіл на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України неповнолітніх громадян: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та супроводу другого з батьків - ОСОБА_2
В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про роз'яснення вищевказаного рішення суду.
Свої вимоги обґрунтував тим, що заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.06.2010 є незрозумілим для нього, а відтак просив роз'яснити якій саме дитині надано дозвіл на виїзд за кордон, на який строк, в яку державу та скільки разів на рік. Крім того, просив роз'яснити строк дії вказаного рішення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Справа № 759/18595/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3154/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. .
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
ОСОБА_2 зазначив, що висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить ст. 221 ЦПК України, зокрема, резолютивна частина рішення не відповідає заявленим позивачем вимогам, оскільки остання просила надати дозвіл на одноразовий виїзд за кордон дітей без згоди батька.
Вказував, що заочне рішення суду є нечітким та незрозумілим, що надало можливість позивачу неодноразово оформляти документи на виїзд за кордон неповнолітніх дітей.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання про роз'яснення вказаного заочного рішення суду.
В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.
Позивач та її представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу відхилити з огляду на її безпідставність.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, заслухавши пояснення представника учасників судового розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 червня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання тимчасового дозволу на виїзд за кордон неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 без згоди батька задоволено в повному обсязі (а.с.27).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення вказаного рішення суду відмовлено з огляду на те, що згідно вимогам положень ч.1,2 ст. 221 ЦПК України рішення регулярно виконується, а тому відсутні підстави для задоволення поданої заяви (а.с.86).
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Згідно ч. 2 ст. 221 ЦПК України подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Як вбачається з листа Державної прикордонної служби України від 31.07.2015 323/Ц-2558, з 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово перетинали державний кордон України (а.с. 80).
Зміст статті 221 ЦПК вказує на те, що роз'ясненню підлягає рішення, яке має виконуватись як у добровільному порядку, так і примусово. Головною підставою для подання заяви про роз'яснення рішення суду є його незрозумілість, що ускладнює виконання рішення.
Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, підстави для задоволення заяви про роз'яснення рішення відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що надання судом дозволу на неодноразові виїзди дітей за кордон без згоди батька та без визначення конкретного часу та місце перебування дітей суперечить положенням чинного законодавства України, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 червня 2010 року до суду не звертався.
Відтак, вказані доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, якою відмовлено в задоволенні заяви про роз'яснення вищезазначеного рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного процесуального законодавства, а тому не спростовують висновків суду та не впливають на правильність постановленої судом ухвали і, з огляду на вимоги ст. 312 ЦПК України, не можуть бути підставою для її скасування, тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: