Справа № 759/21555/14-ц С
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1659/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Морозов М.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
3 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,
суддів: Прокопчук Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі:Юрченко А.С.
за участю: позивача - ОСОБА_3
представників позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника відповідача - Панамаренка Д.М.
представника третьої особи - ЩегольА.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, треті особи: Професійна спілка працівників зв'язку України, Об'єднана профспілкова організація Концерну РРТ, Первинна профспілкова організація Концерну РРТ, Генеральний директор Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Іщук Володимир Олександрович про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, виплату одноразових щомісячних премій та вихідної допомоги, перерахунок середньої заробітної плати, -
У грудні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання незаконними та скасування наказів від 12 листопада 2014 року №88/ок, від17 листопада 2014 року №511 про його звільнення з посади бухгалтера-ревізора 1 категорії відділу внутрішнього аудиту 17 листопада 2014 року, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України; поновлення його на попередній роботі на посаді бухгалтера-ревізора 1 категорії відділу внутрішнього аудиту; стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2014 року до моменту поновлення його на роботі; зобов'язання нарахувати та виплатити йому ненараховану та невиплачену премію в розмірі 3881 грн. до Дня Незалежності України і 3 881 грн. до Дня працівників радіо, телебачення і зв'язку; зобов'язання нарахувати та виплатити йому ненараховану та невиплачену премію за основні результати виробничої та фінансово-господарської діяльності за серпень-листопад 2014 року в розмірі 10 090, 60 грн.; зобов'язання донарахувати та виплатити йому вихідну допомогу в розмірі 3 112, 36 грн.; стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати належних йому сум при звільненні по день фактичного розрахунку.
Зазначав, що він є членом первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення та відповідно до ст..43 КЗпП України міг бути звільнений лише за її попередньою згодою. Однак відповідно до листа профспілкової організації Концерну радіомовлення було відмовлено в наданні згоди на розірвання з ним трудового договору. Крім того, йому була незаконно неврахована та невиплачена одноразова премія з нагоди державного та професійного свята у розмірі одного посадового окладу, зокрема до Дня незалежності України та Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку.
Посилаючись на зазначені обставини, просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року, арифметичні помилки у якому виправлені ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 4 листопада 2015 року, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3
Визнано незаконними накази Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення №88/ок від 12 листопада 2014 року, №511 від 17листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера-ревізора І категорії відділу внутрішнього аудиту 17 листопада 2014 року в зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_3 на посадібухгалтера-ревізора І категорії відділу внутрішнього аудиту з 17 листопада 2014 року.
Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 73 460 гривень 48 копійок (без урахування податків та обов'язкових зборів).
Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебаченняна користь держави судові витрати по справі сумі 734 гривні 60 копійок.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 7124 грн. 50 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задовольнянні цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання представники професійної спілки працівників зв'язку України, первинної профспілкової організації Конценрну РРТ, генеральний директор КРРТ Іщук В.О. не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Представник КРРТ - Панамаренко Д.М., представник третьої особи : Об'єднаної профспілкової організації Концерну РРТ - ЩегольА.Я. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають встановленим обставинам справи, детально проаналізував та правильно застосував норми матеріального права.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 не оскаржується.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_3 з 2007 року по 17 листопада 2014 року працював на посаді бухгалтера-ревізора першої категорії відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ.
Наказом № 88/ок від 12 листопада 2014 року позивач був звільнений з посади бухгалтера-ревізора першої категорії відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Наказом № 511 від 17 листопада 2014 року змінено дату звільненні ОСОБА_3 у зв'язку з отриманням оригіналу листка непрацездатності ( т.1 а.с.22).
Відповідно до ст..40 ч.1 п.1 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
23 квітня 2014 року на конференції трудового колективу Концерну РРТ був затверджений Колективний договір про взаємні обов'язки між адміністрацією Концерну РРТ та об'єднанню профспілковою організацією Концерну РРТ на 2014-2016 роки.
За змістом ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
В Концерні РРТ створена та діє Об'єднана профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення, до складу якої входить первинна профспілкова організація Концерну РРТ, членом якої є позивач.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розірвання трудового договору з позивачем з підстав, передбачених ст..40 ч.1, п.1 КЗпП України могло бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового комітету підприємства.
Відповідно до листа первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення на ім'я генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення від 11 листопада 2014 року № 90 « Про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору», відповідач був повідомлений, що профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації Концерну РРТ розглянуто подання Концерну РРТ №5030/1-08 від 23 жовтня 2014 року і прийнято рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору із бухгалтером - ревізором 1 категорії відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що письмове подання Генерального директора Концерну радіомовлення було направлено на адресу профспілкового комітету 23 жовтня 2014 року про надання згоди на звільнення позивача та отримано 24 жовтня 2014 року, а лист про відмову у наданні згоди на звільнення позивача було направлено 11 листопада 2014 року, тобто з пропуском строку, встановлений ст..43 КЗпП України, що дало підстави Генеральному директору Концерну радіомовлення вважати, що профспілкою надано згоду на звільнення позивача, не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.
Подання Генерального директора Концерну радіомовлення від 23 жовтня 2014 року № 5029/1-08 про надання згоди на звільнення позивача 24 жовтня 2014 року отримано відділом документозабезпечення та контролю, який є структурним підрозділом Концерну радіомовлення, тобто подання отримав орган, від якого це подання надіслано, а не його первинною профспілковою організацією (а.с.166 т.1).
Належних та допустимих доказів на підтвердження отримання 24 жовтня 2014 року головою профспілки ОСОБА_15 подання про надання згоди на звільнення позивача представником відповідача у передбаченому ст..ст.10,60 ЦПК України порядку судом не надано.
Надані представником відповідача лист начальника відділу документо - забезпечення та контролю від 24 жовтня 2014 року, направлений на адресу Голови ППО Дирекції Концерну РРТ ОСОБА_15 (т.1 а.с.166), реєстр відправлень та квитанція від 24 жовтня 2014 року (т.1 а.с. 168), без доведення їх отримання адресатом, не дають підстав вважати, що подання Генерального директора було отримано Головою профспілки ОСОБА_15 24 жовтня 2014 року.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що на день звільнення позивача роботодавець мав лист профспілкової організації про відмову у наданні згоди на його звільнення.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що наданий лист профкому не є рішенням, а тому не міг бути врахований при виданні наказу про звільнення, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки згідно ч.5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.
Таким чином, направлення профкомом листа про прийняте рішення з його обґрунтуванням про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, без протоколу, яким оформлено рішення, є достатнім для його врахування.
Згідно із ч.7 ст.43 КЗпП України та з ч.6 ст.39 КЗпП України рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтованої відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Тобто за змістом цих норм закону, суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з»ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, і не має права давати оцінку обґрунтованості самого рішення.
Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги лист-повідомлення первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення на ім'я генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення від 11 листопада 2014 року № 90 про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, так як він є обґрунтованим, оскільки з метою захисту конституційного права працівника на працю профспілкова організація правомірно піддала аналізу наведені в поданні відповідача доводи щодо необхідності скорочення та звернула увагу адміністрації підприємства на відсутність будь-якої доказової бази, щодо наведених в поданні адміністрації доводів необхідності скорочення, адже обов'язковість щодо обґрунтованості встановлена законом. Крім того, відповідачу було вказано на порушення вимог ст. ст.43, 49-2 та 49-4 КЗпП України.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що в згаданому листі профспілки не повинна міститись інформація виключно щодо характеристики позивача, як фахівця, з урахуванням періоду його роботи, адже кваліфікаційні характеристики та наявність пільг працівників, чиї посади заплановано скоротити повинні були бути предметом розгляду під час консультацій між адміністрацією підприємства та профспілкою.
Також не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги щодо не легітимності рішення профспілкової організації, виходячи з наступного.
Як убачається з протоколу № 23 Засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Дирекції КРРТ від 11 листопада 2014 року (т.2 а.с.44- 76), на засіданні були присутні три члени профкому, один відсутній. З матеріалів справи вбачається, що три члени профкому виключались зі складу первинної профспілкової організації Концерну РРТ.
Відповідно до протоколу ППО Концерну РРТ від 12 березня 2013 року, на зборах членів ППО Концерну РРТ було обрано поіменний склад профкому.
Відповідно до п.3.17 Статуту професійної спілки працівників зв'язку України (в редакції 2012 року) членство у профспілці припиняється без прийняття рішення, у разі виходу члена профспілки із профспілки шляхом подання письмової заяви; звільнення члена Профспілки з підприємства, установи, організації.
Так, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 припинили своє членство в ППО Концерну РРТ, подавши заяви, а ОСОБА_14 був звільнений з Концерну РРТ за власним бажанням, через що його членство в ППО Концерну РРТ було припинено автоматично.
Отже, рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, профкомом прийнято за наявності кворуму, доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.15 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнати незаконними накази Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 12 листопада 2014 року № 88/ок від 17 листопада 2014 року № 511 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера - ревізора 1 категорії відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України» .
Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73460 грн.48 коп., у період з 17 листопада 2014 року по 23 жовтня 2015 року, а саме відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, відповідно до якого у випадку вимушеного прогулу середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню з роботи.
Відповідно до пп.3 п.1 Порядку, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу. Таким чином , відповідно до абз.3,4 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до абз.1 п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо; премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
Відповідно до довідки, що міститься в матеріалах справи кількість відпрацьованих робочих днів позивачем у вересні 2014 року становить 22 робочих днів, у жовтні 2014 року - 23 робочих днів, заробітна плата за ці місяці в сукупності складає 14249 грн.01 коп.
Таким чином, розмір середньої заробітної плати позивача за день становить 316 грн.64 коп., а середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2014 року по 23 жовтня 2015 року включно становить 73460 грн.48 коп.
Встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши наведені норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недотримання відповідачем при звільненні позивача вимог трудового законодавства, а тому порушені трудові права позивача підлягають захисту шляхом визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та ухвалив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення - відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: