3 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Желепи О.В., Рубан С.М.
при секретарі Архіповій П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ Транс», Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановила:
у серпні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9 651грн. 72коп. у відшкодування шкоди, 2004грн. витрат на проведення експертного автотехнічного дослідження, 450грн. витрат на експертні послуги, 100грн. витрат за направлення телеграм.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 29 січня 2013р. на вул. Набережно-Печерська у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль «Мітсубіші», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач стверджував, що шкода йому була завдана у результаті неправомірних дій водія ОСОБА_2, який керував механічним транспортним засобом «Caterpillar М315С», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу.
Згідно зі звітом про оцінку автомобіля від 20 травня 2013р. вартість матеріального збитку становить 9 651грн. 72коп.
Рішенням суду від 16 червня 2014р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2014р., у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015р. судові рішення скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
У червні 2015р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог і просив стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» 9651грн. 72коп. у відшкодування майнової шкоди та 450грн. витрат за експертні послуги. Також просив стягнути з ТОВ «КСМ-Транс» 2004грн. витрат на проведення експертного автотехнічного дослідження та 100грн. витрат за направлення телеграм.
Рішенням суду від 21 жовтня 2015р. у позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач посилається на неповно встановлені судом обставини справи, неврахування висновків і мотивів, з яких було скасовано попереднє рішення суду, та неправильне
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/2343/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Пасинок В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
застосування норм матеріального права.
- 2 -
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представників відповідачів, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 січня 2013р. на вул. Набережно-Печерська у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Мітсубіші Ланцер", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача та механічним транспортним засобом «Caterpillar М315С», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «КСМ Транс» і яким керував ОСОБА_5
Згідно звіту № 578 про оцінку автомобіля від 27 травня 2013р., складеного ФОП ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Мітсубіші Ланцер", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 9 651,72грн.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 січня 2013р. цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Caterpillar М315С», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта».
30 січня 2013р. ТОВ «КСМ-Транс» звернулося до страховика із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Листом від 26 березня 2013р. НАСК «Оранта» повідомила про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів вини відповідача у заподіянні шкоди, а також які б свідчили про перебування ОСОБА_5 у момент дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з ТОВ «КСМ-Транс» та про правомірність керування транспортним засобом.
Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, так як він не відповідає обставинам справи та наданим сторонами доказам, а також не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Скасовуючи попередні судові рішення, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив про необхідність з'ясування фактичних обставин справи, чи перебував ОСОБА_5 у трудових відносинах з ТОВ «КСМ Транс», на якій правовій підставі він керував транспортним засобом.
У порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не роз'яснив позивачу його право заявити клопотання про витребування відповідних документів у відповідачів, а безпідставно поклав повний обов'язок по доказуванню на позивача.
При цьому, суд не звернув уваги, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2013р. закрито провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (с.с.5-6).
Вказана постанова не була оскаржена ні ОСОБА_5, ні ТОВ «КСМ-Транс».
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що учасниками ДТП були тільки позивач та ОСОБА_5 Судом встановлено, що позивач діяв відповідно до Правил дорожнього руху, тому його вини у ДТП не встановлено.
При цьому, з висновку експертного автотехнічного дослідження від 20 лютого 2013р., яке було проведено в рамках адміністративної справи, вбачається, що дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 10.1. ПДР України і така невідповідність знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із виникненням ДТП, а дії водія ОСОБА_7 відповідали вимогам п.13.1. ПДР України і не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із
- 3 -
виникненням ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Проте, відповідачем ТОВ «КСМ-Транс» не було надано доказів у підтвердження того, що водій ОСОБА_5, який є працівником товариства та під час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки, не є винним у заподіянні шкоди позивачу, а також не було надано доказів, які б спростували висновки, викладені у висновку експертного автотехнічного дослідження від 20 лютого 2013р.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок є належним доказом у розумінні статей 57-59 ЦПК України, оскільки він був прийняти судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення, складений судовим експертом, кваліфікація якого, як судового експерта, підтверджена відповідним свідоцтвом (с.с.15).
Доводи представників відповідачів про те, що вина ОСОБА_5 може підтверджуватися тільки за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, колегія суддів вважає безпідставним.
На місці ДТП співробітниками ВДАІ був складений адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, ОСОБА_1, тому судом розглядався саме цей протокол та встановлювалося чи винний ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
При цьому, співробітниками ВДАІ не було складено адміністративного протоколу відносно ОСОБА_5, а суд не має повноважень на складення такого протоколу та на вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності особи, стосовно якої не складено протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Мета розгляду протоколу про вчинення адміністративного проступку - це встановлення вини особи у вчиненні адміністративного проступку та притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку. Однак, сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності.
При розгляді цивільної справи, суд на підставі ст. 61 ЦПК України може звільнити сторону від доказування обставин, які були встановлені при розгляді адміністративної справи, а при відсутності таких обставин, сторона повинна довести, що відповідач повинен нести цивільну відповідальність за спричинення шкоди, а відповідач надати докази у підтвердження відсутності вини у заподіянні шкоди.
При розгляді даної справи позивачем було доведено, що саме з вини ОСОБА_5
сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль,
- 4 -
а відповідачем не було спростовано надані позивачем докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Під час розгляду справи апеляційним судом представник ТОВ «КСМ-Транс» підтвердив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 перебував з товариством у трудових відносинах та виконував свої трудові обов'язки.
Крім того, вказані обставини не заперечувалися представником ТОВ «КСМ-Транс» у відзиві на позову заяву від 11 червня 2014р., та підтверджені наказом № 01 від 1 листопада 2010р. директора ТОВ «КСМ-Транс» про закріплення за ОСОБА_5 механізму «Caterpillar М315С», реєстраційний номер НОМЕР_2, та подорожнім листом з 27 по 31 січня 2013р.
Враховуючи викладені обставини, норми матеріального права та надані документи, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду позивачем було доведено, а відповідачем не було спростовано, що пошкодження автомобіля позивача відбулося у результаті винних дій ОСОБА_5, який на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «КСМ-Транс» та виконував свої трудові обов'язки, тому відповідно до положень ст.ст. 1172, 1187 та 1188 ЦК України ТОВ «КСМ-Транс» повинно нести відповідальність за спричинення позивачу матеріальної шкоди, а оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ «КСМ-Транс» застрахована, то страховик повинен виконати свої зобов'язання за договором страхування..
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 січня 2013р. цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Caterpillar М315С», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта» з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, у сумі 50 000грн. Страхувальником за договором є ТОВ «КСМ-Транс» (с.с.46).
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом вказаного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника -
в договірному зобов'язанні ним є страховик.
З наданих суду документів вбачається, що ТОВ «КСМ-Транс» повідомило НАСК
«Оранта» про настання страхового випадку, проте, страховиком було відмовлено у виплаті
- 5 -
страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. (Правова позиція Верховного Суду України у справі 6-2808цс15).
У червні 2015р. позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути завдану йому матеріальну шкоду зі страховика НАСК «Оранта», що є його правом, а оскільки страховик безпідставно вважав, що дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, не є страховим випадком, так як водій ОСОБА_5, який керував застрахованим транспортним засобом, не був визнаний винним у вчиненні ДТП постановою суду, колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з НАСК «Оранта» завданої позивачу матеріальної шкоди.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом статті 34 закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати
аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
З матеріалів справи встановлено, що страховик у визначений законом строк не здійснив необхідні дії для визначення розміру страхового відшкодування, тому позивач
- 6 -
правомірно на власний розсуд визначив експерта, який здійснив розрахунок завданого йому матеріального збитку у зв'язку із пошкодження автомобіля.
У підтвердження розміру завданої йому матеріальної шкоди, позивач надав звіт про оцінку автомобіля № 578 від 27 травня 2013р., відповідно до якого вартість матеріального збитку з врахуванням зносу становить 9 651грн. 72коп.
Колегія суддів вважає, що вказаний звіт є належним доказом, оскільки він складений оцінювачем ОСОБА_6, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів (с.с.35) та не оспорений відповідачами. Також з наданих суду документів вбачається, що представники ТОВ «КСМ-Транс» та НАСК «Оранта» запрошувалися на огляд пошкодженого автомобіля, проте не з'явилися (с.с.29-31).
За таких обставин, з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача підлягає стягненню 9 651грн. 72коп., так як згідно полісу обов'язкового страхування ліміт відповідальності становить 50 000грн., а франшиза дорівнює 0, а також понесені позивачем витрати на послуги оцінювача у сумі 450грн. (с.с.37).
Оскільки нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язку страховика відшкодувати потерпілій особі понесені нею витрати на виклик зацікавлених осіб на огляд автомобіля, колегія суддів вважає, що вказана сума підлягає стягненню з ТОВ «КСМ-Транс» та становить 100грн. (с.с.37).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України позивачу підлягає відшкодуванню понесені ним витрати на сплату судового збору у сумі 229грн. 40коп. з ПАТ «НАСК «Оранта».
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «КСМ-Транс» 2004грн. витрат, понесених ним у зв'язку із проведенням експертного автотехнічного дослідження, задоволенню не підлягають, оскільки вказані витрати ним були понесені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не під час розгляду даної справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно були з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 9 651грн. 72коп., 450грн. витрат на послуги спеціаліста та 229грн. 40коп. повернення судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ Транс» на користь ОСОБА_1 100грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: