Справа № 11-кп/796/169/2016 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія КК: ч.2 ст.186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
02 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12014100090003692 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 10 вересня 2015 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тангеруд, Астарінського району, Бакинської області (Азербайджан), громадянина Азербайджану, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1 , раніше судимого :
- 02.03.2000 року Фрунзенським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.143 КК України (1960 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 23.09.2003 року Харківським районним судом Харківської області за ч.5 ст.185 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 25.10.2012 року Деснянським районним судом м.Чернігова за ч.2 ст.185 КК України на 3 місяці арешту, звільнений з місць позбавлення волі 09.12.2012 року;
- 16.04.2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 10 вересня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2015 року і остаточно призначено ОСОБА_7 покарання, за сукупністю злочинів, у виді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_7 , у виді тримання під вартою, залишено без змін.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на ст.69 КК України просить призначити йому більш м'яке покарання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги просить врахувати, що на його утриманні знаходяться двоє маленьких дітей та цивільна дружина.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнанийвинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
04.05.2014 року о 19.40 год. обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на вул.Кирпи, 32 в м.Києві спільно з невстановленою досудовим слідством особою, помітивши раніше незнайомого їм ОСОБА_10 і у них виник умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, 04.05.2014 року, приблизно о 19.45 год. проїхали за ОСОБА_10 до будинку АДРЕСА_2 , де під приводом перевірки документів зупинили останнього, представившись йому працівниками міліції, а потім несподівано схопили його і почали утримувати.
Обвинувачений ОСОБА_7 , діючи згідно відведеної йому ролі, вихопив з рук ОСОБА_10 гаманець, а невстановлена ??досудовим слідством особа, намагаючись придушити волю потерпілого до опору, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_10 наніс останньому один удар рукою в область обличчя, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді саден на слизових оболонках верхньої і нижньої губи в центрі, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, долонній поверхні правої кисті в проекції основи другої п'ясткової кістки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1148 від 05.05.2014 року відносяться до легких тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я. (л.п.118-119).
Застосувавши до потерпілого ОСОБА_10 фізичне насильство, яке не є небезпечним для його життя і здоров'я і подолавши його волю до опору, обвинувачений ОСОБА_7 і невстановлена ??досудовим слідством особа відкрито викрали майно, що належить ОСОБА_10 , а саме: гаманець, вартістю 150 гривень, в якому знаходилися 1 070 гривень, 301 долар США (за курсом НБУ на 04.05.2014 року становить 3431,40 гривень) і 15 турецьких лір (за курсом НБУ на 04.05.2014 року становить, 80,55 гривень).
Відкрито викравши майно, що належить ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_7 і невстановлена ??досудовим слідством особа з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
Діями обвинуваченого ОСОБА_7 та невстановленої досудовим слідством особи, потерпілому ОСОБА_10 було завдано матеріальної шкоди на суму 4731,95 гривень, яка відшкодована частково шляхом повернення викраденого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.
Як вбачається з вироку, свої висновки щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст.94 КПК України.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повністю підтверджується сукупністю тих доказів, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.
Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано послався на послідовні показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Крім того в основу вироку покладено не тільки показання потерпілого і свідків, а і інші дані, які містять матеріали кримінального провадження і які були досліджені судом під час судового засідання, з наданням їм правової оцінки.
Зокрема вони містяться у:
- протоколі огляду місця події від 04.05.2014 року, згідно якого було оглянуто ділянку місцевості, розташованої по вул.Кірпи, 2 в м.Києві, де був затриманий обвинувачений ОСОБА_7 , який назвався « ОСОБА_13 » і який був одягнений в чорну спортивну куртку, з кишені якої було вилучено грошові кошти: 2397 гривень, 1 долар США і 15 турецьких лір, які постановою від 23.06.2014 року визнані речовими доказами і долучені до матеріалів кримінального провадження (а.к.п.109-113 ) .
- висновку судово-медичної експертизи №1148 від 05.05.2014 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден на слизових оболонках верхньої і нижньої губи в центрі, на задній поверхні лівого ліктьового суглоба, долонній поверхні правої кисті в проекції підстави другої п'ясткової кістки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (а.к.п. 118-119).
Вказані докази судом першої інстанції обґрунтовано визнано належними, допустимими і достовірними.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів виходить із того, що у відповідності до вимог ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст.65 КК України, а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено відповідно до вищезазначених вимог.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно із ст.12 КК України є тяжким злочином, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином Азербайджану, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, але негативно характеризується за місцем відбування покарання і тимчасового тримання в Київському СІЗО, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не має реєстрації в Україні, раніше судимий і судимості в установленому законом порядку не зняті і не погашені, не зайнятий суспільно-корисною працею, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого.
Тобто, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому ОСОБА_7 і чи повинен він її відбувати реально, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання і прийшов до висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, що на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, з чим і погоджується колегія суддів.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції ухвалений з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства. Підстави для його зміни - відсутні, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
п о с т а н о в ил а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 10 вересня 2015 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4