1[1]
02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження №12015100090008423 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, не маючий місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено без зміни - тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність своєї винуватості та правильність юридичної кваліфікації дій, просить вирок суду змінити, та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України не пов'язане з позбавленням волі.
Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки при постановленні вироку судом не враховано стан його здоров'я, як пом'якшуючу обставину. Посилається на наявність у нього ряду тяжких та невиліковних захворювань (ВІЧ - IVстадії, туберкульоз відкритої форми та гепатит «С»). Вказує на те, що відбуваючи призначене йому покарання, не зможе отримувати належне лікування, яке йому необхідне для життя.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_5 31 серпня 2015 року близько 13 год. 45 хв., знаходячись в салоні трамваю № 3, побачив у раніше незнайомого ОСОБА_7 мобільний телефон та вирішив його таємно викрасти. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, дістав з кишені шортів ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Lenovo Р-780», вартістю 2 886 грн., та, утримуючи його при собі, намагався залишити салон трамваю, проте свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим та свідком при виході з трамваю на зупинці громадського транспорту «Національний авіаційний університет», що по пр-т. Комарова в м. Києві.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінченого замаху на таємне, викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які не оспорювалися і стосовно них відповідно до вимог ст. 349 КПК України докази не досліджувалися. Окрім того, в апеляційній скарзі вони не оспорюються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, але покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення винної особи, а також запобігання вчинення як нею, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, повернення працівниками міліції потерпілому ОСОБА_8 викраденого майна, конкретні обставини вчинення даного правопорушення, його молодий вік, наявність у нього ряду тяжких захворювань, визнавши обставиною, що пом'якшує покарання щире каяття, та обтяжуючою обставиною рецидив правопорушень.
Разом з тим, при призначенні покарання, суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального закону.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 щодо суворості призначеного йому покарання, колегія суддів, з урахуванням конкретних обставин справи та даних щодо стану здоров'я обвинуваченого, вважає такими, що заслуговують на увагу.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, суд належним чином не оцінив, усі обставини справи, а саме, те, що обвинувачений вчинив лише один епізод крадіжки, після викрадення мобільного телефону його затримано, у нього вилучено викрадений мобільний телефон, та повернуто потерпілому.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_5 покарання є занадто суворим, і хоча не виходить за межі, встановлені законом про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є явно несправедливим, а тому вирок суду першої інстанції в цій частині належить змінити.
При обранні виду та міри покарання, колегія суддів враховує конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, визнавши обставину, що пом'якшує покарання щире каяття та наявність у нього ряду тяжких захворювань, а також відсутність претензій від потерпілого, якому повернуто викрадене майно.
Тому, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, вирок щодо нього зміні в частині призначеного покарання шляхом його пом'якшення, а саме призначенням покарання у виді арешту строком на шість місяців, оскільки таке покарання буде достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, колегія суддів, з урахуванням змін до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015р., набрав чинності 24.01.2015р.), визнає за необхідне зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання попереднє ув'язнення у зв'язку з цим кримінальним провадженням в період з 31 серпня 2015 року по 02 лютого 2016 року включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення 2 (два) дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 425, 426 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_5 - змінити. Пом'якшити ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на шість місяців.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з 31 серпня 2015 року, зарахувавши в строк відбування покарання попереднє ув'язнення в період з 31 серпня 2015 року по 02 лютого 2016 року включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення 2 (два) дні позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно, у зв'язку з відбуванням строку покарання.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3