Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретаріОСОБА_4 ,
за участі прокурораОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 14 січня 2016 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка брала участь у судовому провадженні, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року, якоюобвинувальний акт у кримінальному проваджені № 220 140 000 000 001 07 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, який тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який згідно зобов'язання суду тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, повернуто старшому прокурору Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення та в задоволенні клопотання прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_7 в окреме провадження та про продовження ОСОБА_6 строку дії обов'язків, покладених на нього після внесення ним застави, -
Як указано в ухвалі суду першої інстанції, у підготовче судове засідання жодного разу не з'явився обвинувачений ОСОБА_7 , всі поштові повідомлення повернуті з відміткою про те, що він за вказаною адресою не проживає чи за закінченням терміну зберігання.
Не з'являлися в судове засідання і захисник ОСОБА_8 , що належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду провадження, а також захисник ОСОБА_9 , яка згідно заяви від 10 серпня 2015 року повідомила про припинення надання нею правової допомоги ОСОБА_7 .
Оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також їх захисники в порушення вимог ст.ст. 291, 293 КПК України не отримали копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а направлення цих копій за адресами тимчасового проживання кожного з обвинувачених в м. Києві, ще і при тому, що місце проживання ОСОБА_7 органом досудового розслідування взагалі встановлено не було, - не вказує на належне виконання органом досудового розслідування вказаних норм процесуального закону, а тому обвинувальний акт з додатками було повернуто прокурору у кримінальному провадженні для виконання вимог кримінального процесуального закону.
При цьому, як зазначено в ухвалі суду, остання обставина, сама по собі, не може слугувати підставою для виділення матеріалів провадження відносно ОСОБА_7 в окреме провадження, до того ж, що це, на переконання суду першої інстанції, може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду провадження.
Зазначається в ухвалі суду і про порушення органом досудового розслідування ст. 54 КПК України, оскільки відмова ОСОБА_7 від захисника ОСОБА_9 повинна відбуватися виключно в присутності захисника, однак, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, така процесуальна дія не проводилася, бо посилання на відповідний протокол в реєстрі відсутній.
Не вбачив суд першої інстанції і підстав, передбачених ст. 284 КПК України, про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 на стадії підготовчого судового засідання.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , що брала участь у судовому провадженні, просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, а також продовжити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 у зв'язку з внесенням ним застави, у тому числі - не відлучатися з населеного пункту за місцем реєстрації, проживання чи перебування без дозволу слідчого, прокурора або суду до 27 липня 2015 року.
При цьому, на переконання прокурора, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки встановлені анкетні відомості ОСОБА_7 , зокрема і місце його проживання, який його власноручно зазначив при внесенні ним застави і покладенні на нього певних обов'язків.
За даним місцем проживання ОСОБА_7 викликався для вручення йому копії обвинувального акта і тільки при його відмові від отримання обвинувального акта, останній був направлений ОСОБА_7 поштою. Таким чином, ОСОБА_7 ухилився саме від суду, а тому суд, на виконання вимог ч. 2 ст. 314 КПК України та ч. 1 ст. 335 КПК України, повинен був зупинити судове провадження, оголосити останнього у розшук і продовжити судовий розгляд відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , якому необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_1 , пояснення прокурора, що підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Як указують приписи ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити обов'язкові відомості, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, обвинувальний акт, згідно з положеннями п. 2 вказаної норми процесуального закону, повинен містити анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Органом досудового розслідування вказані вимоги закону не дотримані.
Так, у досліджуваному кримінальному провадженні обвинувальний акт дійсно містить анкетні дані відносно обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його місця народження - АДРЕСА_3 , який згідно зобов'язання суду тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Проте, вказане місце тимчасового проживання, як зазначено в самій апеляційній скарзі прокурора, проти чого прокурор не заперечувала і в суді апеляційної інстанції, було зазначено зі слів обвинуваченого ОСОБА_7 , яке фактично і було відображено як у клопотанні органу досудового розслідування про обрання йому запобіжного заходу, так і в обвинувальному акті.
Чи дійсно ОСОБА_7 тимчасово проживав за вказаною ним адресою в м. Києві, під час досудового розслідування не перевірялося, а тому і не можна визнати, що органом досудового розслідування належним чином була встановлена адреса проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , що відображено ще в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року про повернення обвинувального акта, де зокрема і вказано на те, що 28 жовтня 2014 року ОСОБА_7 для отримання копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування не з'явився, які і були йому направлені по пошті за адресою: АДРЕСА_4 , з якої він за поясненнями власниці квартири ОСОБА_10 імовірно поїхав ще у вересні 2014 року.
При цьому не можна не вказати, що прокурор не змогла пояснити суду апеляційної інстанції як здійснювався контроль за виконанням ОСОБА_7 особистого зобов'язання по виконанню покладених на нього обов'язків з 18 липня 2014 року, що, відповідно до приписів ч. 3 ст. 179 КПК України, повинен здійснюватися слідчим, а коли справа перебуває в провадженні суду - прокурором.
Поштові повідомлення направлені ОСОБА_7 за вказаною в обвинувальному акті адресою, у тому числі і обвинувальний акт, повернуті з відміткою про не проживання адресата.
Отже, як прийшов до правильного висновку суд першої інстанції, ще під час досудового розслідування, яке закінчується направленням обвинувального акта до суду, ОСОБА_7 , за відсутності належного контролю з боку слідчого, прокурора за виконанням покладених на нього обов'язків, змінив місце проживання, що спростовує доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині щодо зміни такого місця проживання уже під час перебування провадження в суді.
Грунтовно судом першої інстанції при поверненні обвинувального акта вказано і на порушення вимог ст. 293 КПК України, що регламентують зобов'язання прокурора надання під розписку копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику, розписка підозрюваного при цьому додається до обвинувального акта, як указують положення п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки даних про вручення копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , а також захисникам, - матеріали провадження не містять.
Направлення копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим та захисникам, кримінальним процесуальним законом не передбачено та не може вказати на належне виконання прокурором вимог ст.ст. 291, 293 КПК України.
А тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності повернення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні старшому прокурору Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , вмотивувавши своє рішення.
Оскільки дане рішення прийнято на стадії підготовчого судового засідання, виходячи з вичерпного переліку рішень, що можуть бути прийняті в порядку ст. 314 КПК України, суд першої інстанції з підстав, наведених в ухвалі, правильно відмовив в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення та в задоволенні клопотання прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_7 в окреме провадження і про продовження ОСОБА_6 строку дії обов'язків, покладених на нього після внесення ним застави, що закінчився ще 23 січня 2015 року.
При поверненні обвинувального акта підлягають перевірці і висновки суду щодо порушення вимог ст. 54 КПК України, а за їх відсутності - відображення процесуальної дії в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Необхідно звернути увагу і на належне виконання п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо викладення в обвинувальному акті крім фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, також і формулювання обвинувачення.
За наведеним апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка брала участь у судовому провадженні, залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 220 140 000 000 001 07 відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, повернуто старшому прокурору Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3