02 лютого2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,
при секретарі: Заліській Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріасистемс» про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріасистемс» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року,-
У квітні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Тріасистемс» про стягнення заборгованості за договором позики.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 30.09.2013 між ним та відповідачем був укладений договір № 3Ф09/01 про надання безпроцентної позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 100 000 грн., зі строком повернення позики 31.03.2014, яке повинно здійснюватися частинами по 20 000 грн. щомісячно, починаючи з листопада 2013 року шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позикодавця.
Вказував, що станом на 30.03.2014 відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість.
Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 100 000 грн., інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 34 056,22 грн., 3% річних в розмірі 3 494,80 грн. та стягнути судові витрати.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 рокупозов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Тріасистемс» на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 100 000 грн., інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 34 056,22 грн., 3% річних в розмірі 3 494,80 грн. та судові витрати у розмірі 1 375,51 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.12.2015 заяву ТОВ «Тріасистемс» про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року залишено без задоволення.
Справа № 756/4635/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2704/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. .
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Тріасистемс» подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Представник ТОВ «Тріасистемс» зазначила, що ОСОБА_1 був директором ТОВ «Тріасистемс». З червня 2013 року заробітна плата позивача суттєво збільшилася та становила більше ніж 64 000 грн. Оскільки учасники товариства не погоджували зміну умов оплати праці директора, відповідно до Статуту товариства, відбувся конфлікт та останній звільнився. При звільненні провести розрахунок з позивачем не вбачалося можливим, оскільки у товариства були відсутні кошти в розмірі, що підлягали виплаті.
Вказувала, що позивач 30.09.2013 уклав з ТОВ «Тріасистемс» договір № 3Ф09/01 про надання безпроцентної позики, кошти за яким були внесені в касу та одночасно готівкою з каси були виплачені позивачу.
Представник ТОВ «Тріасистемс» посилаючись на те, що фактично такою операцією позивач повернув самовільно збільшену собі заробітну плату, просила заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник ТОВ «Тріасистемс» просила апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу відхилити з огляду на її безпідставність.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Тріасистемс» був укладений договір № 3Ф09/01 про надання безпроцентної позики. Відповідно до умов вказаного договору позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 100 000 грн., зі строком повернення до 31.03.2014 (а.с. 5).
Відповідно до п. 7 договору повернення позики здійснюється частинами по 20 000 грн. щомісячно, починаючи з листопада 2013 року шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позикодавця.
Факт отримання ТОВ «Тріасистемс» грошових коштів підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01.10.2013 № 1 (а.с.6).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти за договором позики відповідачем повернуті не були, а відтак мало місце порушення умов договору, в результаті чого у ТОВ «Тріасистемс» утворилась заборгованість перед позивачем.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що факт існування боргу ТОВ «Тріасистемс» перед ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн. жодними доказами спростований не був.
В апеляційний скарзі представник відповідача посилається на існування домовленості між ТОВ «Тріасистемс» та ОСОБА_1 про списання боргу позивача перед відповідачем за самовільно збільшену заробітну плату, шляхом укладення договору позики. Разом з тим, жодного доказу на підтвердження зазначеного відповідач не надав.
Слід зазначити, що договір від 30.09.2013 № 3Ф09/01 про надання безпроцентної позики не містить відомостей щодо укладення його з метою повернення позивачем безпідставно отриманих коштів.
Колегія суддів також надає оцінку і тому, що як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, вищевказаний договір сторонами не оскаржувався, відтак фактично відповідач погодився з умовами даного договору.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача заборгованості у визначеному розмірі, відповідаєобставинам справи та положенням вказаної норми.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1822/ed_2012_02_21/T041618.html?pravo=1"України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представник ТОВ «Тріасистемс» не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у скарзі, а відтак вони є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріасистемс» відхилити.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: