Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участі прокурораОСОБА_5 ,
представника особи, яка подала скаргу, ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 01 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року, -
Цією ухвалою повернута скарга ОСОБА_7 на бездіяльність старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 320 152 300 000 000 55 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя послався на те, що матеріали скарги не містять підтвердження повноважень вказаної особи - ОСОБА_7 оскаржувати бездіяльність слідчого по неповерненню тимчасово вилученого майна, відповідно до п. 1 ст. 303 КПК України, як власника чи володільця майна, яке слідчим вилучено в результаті обшуку, що був проведений на підставі ухвали слідчого судді від 30 листопада 2015 року в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та яка фактично використовується ОСОБА_11 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою зобов'язати слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 повернути йому - як власнику майна, вилучені під час обшуку 16 грудня 2015 року мобільний телефон марки “Айфон - 6” сірого кольору, а також грошові кошти в сумі 430.000 грн. та 109.000 доларів США.
При цьому, ОСОБА_7 , вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, зазнає, що він - як власник тимчасово вилученого майна, неповернення якого ним розцінюється як бездіяльність слідчого - має право на оскарження до слідчого судді, що прямо і вказано в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а тому ухвала слідчого судді про безпідставне повернення йому скарги, на його переконання, є порушенням ст. 55 Конституції України.
Що стосується бездіяльності слідчого, то, як наполягає ОСОБА_7 , слідчий був зобов'язаний повернути належні йому речі - майно та грошові кошти, які є його особистою власністю і набуті в результаті фінансово-господарської діяльності на території Арабської Республіки Єгипет, громадянином якої він є.
ОСОБА_7 також зазначає, що він не є підозрюваним у кримінальному провадженні, а отже не є суб'єктом, на якого поширюються правові норми, зазначені в ч. 1 ст. 167 та ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повинно бути повернуто особі, у якої воно було вилучено.
Вислухавши доповідь головуючої судді ОСОБА_1 , пояснення представника особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог та просив ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та копії матеріалів кримінального провадження № 320 152 300 000 000 55, які стосуються досліджуваного питання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва 25 грудня 2015 року надійшла скарга ОСОБА_7 на бездіяльність старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 320 152 300 000 000 55 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Приписами п.1 ч. 1 ст. 303 та ч. 1 ст. 304 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - зокрема, володільцем тимчасово вилученого майна.
На підставі ухвали слідчого судді від 30 листопада 2015 року у кримінальному провадженні № 320 152 300 000 000 55 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та яка фактично використовується ОСОБА_11 , 16 грудня 2015 року був проведений обшук.
В результаті обшуку було, у тому числі, вилучено як мобільний термінал систем зв'язку на що прямо дано дозвіл ухвалою слідчого судді від 30 листопада 2015 року - мобільний телефон марки “Айфон - 6” сірого кольору, а крім того - грошові кошти в сумі 974.000 грн. та 109.000 доларів США.
Належність вилучених мобільного телефону марки “Айфон - 6” сірого кольору, а також грошових коштів в сумі 430.000 грн. та 109.000 доларів США в квартирі, власницею якої є ОСОБА_10 , саме ОСОБА_7 - поданими до слідчого судді матеріалами за скаргою не надано.
Не вказує на факт належності вказаного майна і грошових коштів саме ОСОБА_7 і дані посвідки на постійне проживання останнього в указаній квартирі, а тому слідчий суддя ґрунтовно повернув скаргу заявнику у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, як особі, яка не має права подавати скаргу.
Але при цьому слід вказати і на наступне.
Постановою слідчого СУФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 від 17 грудня 2015 року, вилучений під час обшуку мобільний телефон “Айфон” сірого кольору визнаний речовим доказом та залучений до матеріалів кримінального провадження, як і грошові кошти.
Тоді ж 17 грудня 2015 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту, зокрема, на грошові кошти, яке було задоволено, і ухвалою слідчого судді від 23 грудня 2015 року накладено арешт на 974.000 грн. та 109.000 доларів США.
Отже під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 320 152 300 000 000 55 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, порушень вимог кримінального процесуального закону, як на це є посилання в скарзі ОСОБА_7 до слідчого судді та апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді - колегія суддів не вбачає.
Як пояснив в суді апеляційної інстанції прокурор, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року про накладення арешту, у тому числі, на 974.000 грн. та 109.000 доларів США, в даний час оскаржується ОСОБА_11 , тобто особою, яка використовує квартиру АДРЕСА_1 , процесуальний статус останньої щодо вказаного майна представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 суду апеляційної інстанції пояснити не зміг, як і вказати на свою обізнаність про це.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року, якою повернута скарга ОСОБА_7 на бездіяльність старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 320 152 300 000 000 55 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3