01 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Готельний комплекс «Турист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», третя особа: Первинна профспілкова організація готельного комплексу «Турист», про поновлення на займаній посаді та скасування наказу про припинення трудових відносин, -
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року в зодоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Готельний комплекс "Турист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" третя особа: Первинна профспілкова організація готельного комплексу "Турист" про скасування наказу про припинення трудових відносин, поновлення на роботі - відмовлено. Стянуто з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 на користь державного бюджету України 243 грн. 60 коп. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що при ухваленні рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що зміна істотних умов його праці не викликана змінами в організації виробництва, що вбачається з пояснень відповідача, третьої особи та наданих до суду документів.
Посилається на те, що посада, з якої його скоротили, зовсім інша ніж запропонована для продовження роботи, з іншим посадовим окладом, обов'язками, режимом роботи тощо, тому не може вважатися рівноцінною, тобто під час звільнення не було дотримано норм ст. 49-2 КзПП України.
Унікальний номер справи: 755/10228/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2803/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом були внесені зміни до штатного розпису підприємства, якими було виведено зі штатного розпису посаду начальника ввідділу матеріально - технічного постачання та введено посаду закупника, затверджено посадову інструкцію закупника.
Запропоновано ОСОБА_1 посаду заступника та інші вакантні посади з повідомленням останнього про зміну істотних умов праці, а саме - розміру заробітної плати , та посади.
З зазначеним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений.
Також підприємством позивачу було винесено персональне попередження з врахуванням наказу №12, з яким також було ознайомлено ОСОБА_1 4 березня 2015 р. ( а.с.7).
Також встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення (щодо згоди на розірвання трудового договору або про ненадання згоди на розірвання трудового договору) у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Наявними у справі доказами підтверджується те, що клопотання відповідача про надання згоди на зміну умов праці було отримано, а також як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 пропонувалась посада закупника, але з даною пропозицією позивач не погодився, також не звертався до відділу кадрів позивача про наявність інших посад.
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно правової позиції Верховного Суду України від 23 квітня 2014 р. у справі № 6-30, - звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки (об'єднання профспілок) є порушенням вимог ст. ст. 43,252 КЗпП України, ст. 41 Закону України від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та є підставою для визнання звільнення незаконним.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення (щодо згоди на розірвання трудового договору або про ненадання згоди на розірвання трудового договору) у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Також враховано судом першої інстанції наявні у справі докази якими підтверджується те, що клопотання відповідача про надання згоди на зміну умов праці було отримано.
Як вбачається з матеріалів справи, 4 березня 2015 р. на ім.»я голови первинної профспілкової організації готельного комплексу «Турист» ( ППО ГК «Турист») ОСОБА_1 було направлено подання про надання згоди на зміну істотних умов праці ОСОБА_1 згідно до п.3 ст. 32 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що П.6 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що Відповідно до ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення (щодо згоди на розірвання трудового договору або про ненадання згоди на розірвання трудового договору) у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору
Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.
Зокрема доводи апелянта про те, що звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України не може бути визнане обґрунтованим, оскільки ніяких змін в організації виробництва і праці не відбувалося не знайшло свого підтвердження.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: