Апеляційний суд міста Києва
№ 11-кп/796/872/2014 Головуючий у І-й інстанції - ОСОБА_1
Номер кримінального провадження: Доповідач - ОСОБА_2 12014100030001824
іменем України
30 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, у складі:
Головуючого, судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12013110030001761 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13.06.2014 року у кримінальному провадженні № 12014100030001824,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.
187 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскаціє всього майна, яке є його власністю.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили ОСОБА_8 залишений без змін тримання під вартою в Київському СІЗО Управління ДПСУ в м. Києві та Київській області.
За цим вироком ОСОБА_8 , визнаний винним в тому, що 20 лютого 2014 року, приблизно о 22.30год., знаходячись по вул. Сабурова, 18 в м. Києві, разом з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_9 , який знаходився за кермом автомобіля «Хюндай Соната», після чого у них виник умисел направлений на скоєння нападу з метою заволодіння майном останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливу мету, обвинувачений ОСОБА_8 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, у однієї з яких був при собі невстановлений органом досудового розслідування металевий предмет, підійшли до автомобіля «Хюндай Соната» д.н.з. НОМЕР_1 , який стояв на проїжджій частині дороги вулиці Сабурова в м. Києві, перед світлофором за кермом якого знаходився ОСОБА_9 , після чого обвинувачений ОСОБА_8 та невстановлена особа сіли до салону вказаного автомобіля, а друга невстановлена особа залишилась стояти біля автомобіля та спостерігати за навколишньою обстановкою. Продовжуючи свій злочинний намір, діючи спільно та узгоджено згідно розподілених ролей за попередньою змовою з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, обвинувачений ОСОБА_8 , знаходячись на задньому пасажирському сидінні позаду потерпілого ОСОБА_9 , накинув на шию останньому гумовий мотузок, який був при ньому та почав душити потерпілого, тим самим застосував насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу, а інша невстановлена особа, яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні у салоні вказаного автомобіля, демонструючи в руках невстановлений органом досудового розслідування металевий предмет, погрожуючи його застосуванням, висловила потерпілому ОСОБА_9 вимогу про передачу цінних речей, після чого нанесла один удар вказаним металевим предметом потерпілому в область правої ноги, чим спричинила останньому фізичний біль та тілесні ушкодження, тим самим обвинувачений ОСОБА_8 за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив напад з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 , поєднаний з застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу. Після цього, потерпілий ОСОБА_9 захищаючись від осіб, що здійснили напад на нього, звільнився від гумового мотузка, яким ОСОБА_8 здавлював йому шию, почав відмахуватись рукою, після чого обвинувачений ОСОБА_8 знову накинув гумовий мотузок на шию потерпілого та почав душити останнього. В цей час потерпілий намагаючись звільнитися від нападників почав рух автомобіля та зупинився біля розташованого поруч автомобіля, відкривши двері свого автомобіля почав кликати на допомогу, внаслідок чого обвинувачений ОСОБА_8 та невстановлена особа вибігли з салону автомобіля і зникли з місця вчинення злочину.
В результаті розбійного нападу обвинуваченим ОСОБА_8 та невстановленими слідством особами потерпілому ОСОБА_9 були заподіянні тілесні ушкодження у вигляді: синців по передній поверхні шиї в середній третині, синці по передній поверхні правого стегна на межі середньої та нижньої третини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та свою винність у вчиненні протиправних дій, просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на 3 роки.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_8 вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що він був втягнутий в скоєння злочину, а його згода на вчинення кримінального правопорушення була дана ним не добровільно, а під насильницькою погрозою пістолетом, що на думку апелянта, інкримінування йому такої обставини як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є неправильним застосуванням кримінального закону.
Також, апелянт зазначає, що при наявності обставин, що пом'якшують покарання вчинення злочину під впливом погрози та щире каяття, врахуванням того що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, що значно знижує ступінь суспільної небезпеки скоєного та суспільної небезпеки, а також враховуючи думку потерпілого щодо призначення ОСОБА_8 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, є всі підстави для пом'якшення призначеного покарання та застосування положень ст. ст 69. 75 КК України.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги щодо надання згоди на вчинення ОСОБА_8 злочину дана ним пі погрозою нічим не підтверджена, а дії ОСОБА_8 під час вчинення злочинних дій щодо потерпілого давали йому змогу уникнути вчинення цього правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Враховуючи, що учасники судового процесу не оскаржують фактичні обставини кримінального провадження, апеляційний суд переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 404 КПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого в частині неправильної кваліфікації, необхідності перекваліфікації його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК України, та з зв'язку з цим пом'якшення покарання, з застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, колегія суддів визнає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони спростовуються встановленими фактичними обставинами кримінального провадження та даними про особу обвинуваченого ОСОБА_8 .
Так, в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_8 та невстановлена особа, 20 лютого 2014 року, приблизно о 22.30 год., сівши до салону автомобіля потерпілого, а друга невстановлена особа залишилась стояти біля автомобіля та спостерігати за навколишньою обстановкою, після чого обвинувачений ОСОБА_8 , знаходячись на задньому пасажирському сидінні позаду водія, потерпілого ОСОБА_9 , накинув на шию останньому гумовий мотузок, який був при ньому, та почав душити потерпілого, а після того як потерпілий захищаючись звільнився від гумового мотузка, яким ОСОБА_8 здавлював йому шию, та почав відмахуватись рукою, обвинувачений ОСОБА_8 знову накинув гумовий мотузок на шию потерпілого та почав душити останнього, та після того як потерпілий намагаючись звільнитися від нападників почав рух автомобіля та зупинився біля розташованого поруч автомобіля, відкривши двері свого автомобіля та почав кликати на допомогу, ОСОБА_8 та невстановлена особа вибігли з салону автомобіля і зникли з місця вчинення злочину, що свідчить про можливість ОСОБА_8 уникнути фізичного застосування насильства над потерпілим, особливо в разі повторного накидання мотузки на шию потерпілого, та бажання довести свої злочинні наміри до кінця, а намагання зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення разом з невстановленою слідством особою, яка знаходилась разом з ОСОБА_8 в автомобілі, свідчить про узгодженість між ними дій, а тому виключення такої кваліфікуючої обставини як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, колегія суддів вважає безпідставним.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_8 і сам не заперечує факт наявності попередньої домовленості між ними та невстановленими органами досудового слідства особами на вчинення розбійного нападу, лише під впливом погрози, що було судом першої інстанції було враховано при призначенні покарання як обставина, що пом'якшує покарання.
Беручи до уваги, що доводи апеляції щодо неправильної кваліфікації дії обвинуваченого не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного покарання, оскільки судом першої інстанції враховано обставини, що пом'якшують покарання та дані про особу обвинуваченого, та призначив його в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що скоєний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, відношення ОСОБА_8 до скоєного, його особу та характеризуючі матеріали, стан здоров'я, розкаяння у скоєному, той факт, що ним протягом тривалого часу не було відшкодовано потерпілим завдану шкоду, характеристику, а тому суд вірно призначив покарання, з дотриманням вимог ст. 65-67 КК України, пов'язане з позбавленням волі, та вірно вказав, що дане покарання буде достатнім для його виправлення та перевиховання.
На підставі наведеного колегія суддів не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_8 ст. 75 КК України, про що заявляв клопотання захист в ході судового засідання.
Враховуючи вищенаведені факти, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення апеляцій захисту та засудженого.
Враховуючи, що колегією суддів в ході апеляційного розгляду не встановлено підстав для скасування чи зміни вироку, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13.06.2014 року у кримінальному провадженні № 12014100030001824 щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Судді:
___________ _______________ _______________