Справа №11кп/796/1127/2015
Головуючий в суді 1інстанції ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України
Доповідач ОСОБА_2
10.09.2015 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12014100100008207 від 06.08.2014 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Севастянівка, Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- Дніпровським районним судом м. Херсона 7 лютого 2008 року за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- Христинівським районним судом Черкаської області 22 жовтня 2010 року за ч. 1 ст. 121, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці, 18 лютого 2014 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 21 день,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року, -
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 186 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 років позбавлення волі.
За сукупністю злочинів, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі. Згідно вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2010 року та відповідно з правилами ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 2800,40 грн., та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 5600,80 грн., та моральну шкоду в розмір 1500 грн.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
5 серпня 2014 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 4, помітив ОСОБА_10 і в цей час у нього виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, а саме золотого ланцюжка, що перебував в останньої на шиї.
Реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_10 , обвинувачений прямуючи назустріч ОСОБА_10 , дочекався поки він опиниться за її спиною, повернувся та правою рукою ривком зірвав золотий ланцюжок що належить ОСОБА_10 , вартістю 5 600 гривень 80 копійок.
Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 5 600 гривень 80 копійок.
Таким чином, ОСОБА_6 відкрито викрав чуже майно (грабіж), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України.
Крім того, 7 серпня 2014 року, приблизно в 00 годин 15 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ. вул. Урицького, 15, ОСОБА_6 помітив ОСОБА_11 і в цей час у нього виник умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону, що перебував в останньої в руці.
Реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_11 , ОСОБА_6 прямуючи назустріч ОСОБА_11 дочекався поки він опиниться за її спиною, повернувся, після чого завдав їй фізичного болю, що виразилось у тому, що він схопив ОСОБА_11 за волосся та різко потягнув її в бік, внаслідок чого завдав їй фізичного болю. В подальшому, ОСОБА_6 забрав у ОСОБА_11 мобільний телефон «SONY XPERIA ХР» ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 2570 гривень, що перебував в останньої в руці.
Заволодівши за таких обставин майном потерпілої ОСОБА_11 , ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши майнової шкоди на загальну суму 2 570 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 повторно відкрито викрав чуже майно (грабіж), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Крім цього, 10 серпня 2014 року, приблизно об 11 годині 25 хвилин, перебуваючи на Повітрофлотському мосту в м. Києві, ОСОБА_6 помітив ОСОБА_12 і в цей час у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, а саме золотого ланцюжка з золотим кулоном, що перебував в останньої на шиї.
Реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_12 , ОСОБА_6 прямуючи назустріч ОСОБА_12 дочекався поки вони зрівняються плечима, зупинився та повернувся в півоберту, після чого своєю лівою рукою він схопив ОСОБА_12 за горло, завдавши їй фізичного болю, потім перемістив руку на ланцюжок та різко потягнув його в свій бік, внаслідок чого зірвав золотий ланцюжок, вартістю 2 800 гривень 40 копійок.
Заволодівши за таких обставин майном потерпілої ОСОБА_12 , ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши майнової шкоди на загальну суму 2 800 гривень 40 копійок.
Таким чином, ОСОБА_6 повторно відкрито викрав чуже майно (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_6 , та обвинувачений ОСОБА_6 просять вирок в частині відкритого заволодіння майном потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасувати, провадження закрити. Також змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 по епізоду з потерпілою ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України, та призначити покарання в межах санкції даної статті. В своїх доводах захисник та обвинувачений вказують, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим допущена неповнота судового розгляду. Вказує, що єдиними доказами, які суд першої інстанції поклав в основу вироку та винуватості обвинуваченого є показання потерпілих.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які підтримали свої апеляційні скарги та просили скасувати вирок, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, перевіряючи доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника щодо відсутності інших доказів доведеності вини ОСОБА_6 по епізоду нападу на ОСОБА_9 , крім показів самої потерпілої, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки ці доводи були предметом перевірки при досудовому та судовому слідстві, та детально і ретельно проаналізовані судом першої інстанції у вироку, та з якими апеляційна інстанція погоджується.
Так, висновки суду першої інстанції, щодо винності ОСОБА_6 по епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_9 підтверджуються показами свідка ОСОБА_13 , котрий затримав 10.08.2014 року чоловіка, який тікав від дівчини, особа якого в подальшому була встановлена як ОСОБА_6 , а дівчина від якої він тікав повідомила, що він вкрав у неї ланцюжок. Вказавши при цьому, що він бачив як ОСОБА_6 до того як він його затримав, тримав дівчину за горло, а також бачив, що у дівчини було почервоніння на шиї, та які узгоджуються з показами самої потерпілої ОСОБА_9 щодо механізму нападу на неї та заволодіння її майном, так і механізму затримання нападника. Аналогічними показами свідка ОСОБА_14 .. Вказані покази узгоджуються в висновком експерта № 2216, відповідно до яких, у ОСОБА_9 , виявлено дев'ять саден, які розташовані в проекції 2-го ребра по лівій пригруднинній лінії, які були спричиненні тупим (тупими) предметом (предметами), за давністю утворення, враховуючи їх морфологічні особливості, бути нанесені 10 серпня 2014 року, не є небезпечними для життя, та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я), та утворилися при нанесенні не менш ніж одного травматичного впливу, що на думку колегії суддів підтверджує застосування до потерпілої насильства.
За епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_10 захисник та обвинувачений в своїх апеляційних скаргах не наводячи переконливих доводів недоведеності вини ОСОБА_6 ставлять під сумнів покази потерпілої ОСОБА_10 та протокол впізнання особи з даними, що містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 серпня 2014 року, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка відкрито викрала її золотий ланцюжок, зірвавши його з шиї 05.08.2014 року, а тому колегія суддів визнає надуманими та безпідставними доводи захисту та ОСОБА_6 , що потерпіла не могла його впізнати, оскільки при допиті в якості потерпілої в суді ОСОБА_10 підтвердила свої покази дані в ході досудового розслідування щодо обставин заволодіння ОСОБА_6 її майном, що підтверджено також протоколом впізнання від 29.08.2014 року, який визнаний судом належним та допустимим доказом, що спростовує доводи захисника та обвинуваченого щодо сумнівності доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, в своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на процесуальні порушення допущенні в ході досудового розслідування при процедурі впізнання ОСОБА_6 потерпілою ОСОБА_11 , а саме, що потерпіла не стверджувала, що саме ОСОБА_6 заволодів її телефоном, які колегія суддів визнає надуманими, так як захисником на наведено конкретних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при проведенні процесуальної дії - впізнання за фотокартками, і в ході апеляційного розгляду їх не встановлено. Крім того, колегія суддів критично розцінює доводи захисту в частині відсутності впевненості потерпілої ОСОБА_11 щодо особи нападника, оскільки в ході судового розгляду вона чітко вказала саме на ОСОБА_6 як на особу, яка заволоділа її телефоном.
Колегія суддів вважає, що невизнання своєї вини по 2 епізодам скоєних злочинів є способом захисту обвинуваченого, щоб уникнути більш тяжкого покарання, так як і невизнання ним застосування насильства до потерпілої ОСОБА_9 , що були спростовані дослідженими в судовому засіданні висновками експертиз та показами свідка.
Як було вказано вище, в ході судового розгляду потерпілі впізнали обвинуваченого та чітко вказали на нього, як на особу що скоїла відносно них злочин.
У суду немає підстав не довіряти показам потерпілих, так як вони є послідовними та повністю відповідають матеріалам справи.
Відповідно до ст. 55 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як засудженим так і іншими особами.
Крім того колегія суддів враховує також суму заподіяної потерпілим шкоди, яка не відшкодована, той факт, що обвинувачений вчинив ряд злочинів в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, при цьому належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а тому суд першої інстанції вірно застосував, при призначенні покарання ст. 71 КК України та стягнув з обвинуваченого заподіяну шкоду.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні апеляції захисту та обвинуваченого, вирок суду залишити без змін, так як призначаючи покарання суд першої інстанції повно і всебічно проаналізував всі обставини по справі та дав їм належну оцінку та прийняв вірне та законне рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
ВирокШевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , та обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення даної ухвали, а засудженим з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді: