09 лютого 2016 року м. Київ К/800/13445/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р.
у справі № 820/8346/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Дінас»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Дінас» (далі - позивач, ТОВ «Торговельний дім «Дінас») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 14.11.2013 року №0000992201 та №0000982201.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Московському районі м. Харкові проведено планову документальну планову перевірку ТОВ «Торговельний дім «Дінас» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №557/20-34-22-01-05/30138061 від 04.10.2013 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.135.1, п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 316750 грн.; п.197.1 ст.197, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 505005 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 14.11.2013 року №0000992201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 566163,00 грн. (461316,00 грн. за основним платежем, 104847,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 14.11.2013 року №0000982201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 395930,50 грн. (316750,00 за основним платежем, 79187,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно п. 44.1 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 137.1 Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акту або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до п. 187.1. ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подія, що сталася раніше: а)дата зарахування котів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товapiв/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у кaci платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товapiв - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання.
З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки не наведено переліку первинних документів бухгалтерського обліку, які позивач не включив до рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.
Проте, як встановлено судами, відомості, зазначені у рядку 02 Декларацій, підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 361, з розшифровкою даних, зазначених у декларації по контрагентах та з посиланням на первинні документи, відповідно до яких валових дохід підприємства у 2012р. становить: за 1 квартал - 1197238, 34 грн., півріччя - 2303150, 75 грн., 9 місяців - 324510365 грн., рік - 4720569, 56 грн.
Крім того, вказане вище відповідає висновкам проведеної Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса судово - економічної експертизи № 7317.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору на постачання електричної енергії №3-589К від 12.07.2004 р., укладеного між ТОВ «Торговельний дім «Дінас» (споживач) та АК «Харківобленерго» (постачальник), постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, згідно з умовами договору та його додатками.
18.05.2006 р. було підписано додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №3-5892 від 12.07.2004 р.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, рахунками на оплату за використання електроенергії, рахунками на оплату за компенсацію втрат від перетоків реактивної енергії за 2011-2012 рік.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун