"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/18200/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Бившева Л.І.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р.
у справі № 826/4920/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток-21 сторіччя»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток-21 сторіччя» (далі - позивач, ТОВ «Розвиток-21 сторіччя») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «П» від 29.11.2012 року № 0103611510.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Голосіївському районі проведено камеральну перевірку за податковий період І півріччя 2012 року декларації з податку на прибуток ТОВ «РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ», за результатами якої складено акт від 20.11.2012 року №2270/15-127/33397872.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: в декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року у рядку 05.1 «Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» завищено суму втрат на 5 568 097,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 року №0103611510, яким ТОВ «РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 5 568 097,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що відсутній факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у І кварталі 2012 року у розмірі 5 568 097,00 грн., як таке, що виникло за результатами діяльності 2011 року.
Колегія суддів не може повністю погодитися з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, пунктом 138.11 цієї ст.: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї ст., пунктом 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст. та у ст. 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу (викладений в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток) про те, що позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 5 568 097,00 грн.
Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта від 10.06.2013 року складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 392/1-22-20/33397872 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року», порушень ТОВ «РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ» п. 138.4 ст. 138 ПК України за 2012 рік не виявлено.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанцій необхідно дослідити акт перевірки від 10.06.2013 р., складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 392/1-22-20/33397872, та співставити висновки перевірки та показники податкового обліку, відображені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.11.2012 р. №2270/15-127/33397872.
Крім того, відповідно до декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року позивачем у рядку 01 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+03 рядок)» задекларовано показник у розмірі 46 385 204,00 грн., у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» задекларовано показник у розмірі 46 375 693,00 грн., у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» задекларовано показник у розмірі 51 943 790,00 грн. та у рядку 04 «Витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування (рядок 05+рядок 06)» показник у розмірі 55 415 656,00 грн., а також, що собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) перевищує дохід отриманий позивачем реалізації вказаних товарів (робіт, послуг) на 5 568 097,00 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зауважити, що судам першої та апеляційної інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно дослідити дані податкової звітності щодо обґрунтованості формування витрат позивача в І півріччі 2012 року, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та встановити, чи були реалізовані товари (роботи, послуги), собівартість яких була включена до складу таких витрат.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не було виконано вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 р. щодо належної правової оцінки зазначеним вище обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.
2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р. скасувати.
3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Л.І. Бившева
Ю.І. Цвіркун