Справа № 522/18680/15-а
Провадження № 2а/522/173/16
11.02.2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Нікітіної С.Й.
при секретарі - Віноградовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом Приморського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 Тхі Циу про примусове видворення з України, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 Тхі Циу та просить примусово видворити її з України.
При цьому посилаються на те, що громадянка ОСОБА_2 ОСОБА_1 Тхі Циу, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибула в Україну у квітні 2013 року з території ОСОБА_2 без документів, приїхала до України автобусом. В автобусі було близько двадцяти осіб. По прибуттю до України зупинилася у м. Харкові, де її зустрів громадянин ОСОБА_2. Про те, що вона знаходилась на території України їй не було відомо. Півтори роки працювала у Харкові на ринку, продавала одяг. В Одесі її зустрів знайомй ОСОБА_1 ОСОБА_3. Після приїзду працювала на цеху, де шили брендовий одяг.
З 02.09.2015 року громадянка ОСОБА_4 ОСОБА_1 Тхі Циу, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України постійно працювала в цеху, розташованому по адресу : провулок Херсонський №3, станція Усатово, Біляївського району, Одеської області. За працю ОСОБА_1 Тхі Циу отримувала заробітню плату. Хто є господарем цеха, вона не знає.
Громадянка ОСОБА_4 ОСОБА_1 Тхі Циу з заявою про набуття статусу біженця та додаткового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не зверталася, відповідного бажання під час опитування не виявила, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.
02.09.2015 року за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП на громадянку ОСОБА_1 Тхі Циу було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД №051226.
Постановою ПН МОД №051226 від 02.09.2015 року про накладання адміністративного стягнення, на громадянку ОСОБА_4 ОСОБА_1 Тхі Циу було накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу в розмірі 510 грн. Накладене стягнення було виконано шляхом сплати штрафу, що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03.09.2015 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, викликані, про поважність причин не явки суд не повідомлено. Позивач просив розглянути справу за його відсутності. Суд на місці вирішив закінчити розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_2 ОСОБА_1 Тхі Циу, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибула в Україну у квітні 2013 року з території ОСОБА_2 без документів, приїхала до України автобусом. Про те, що вона знаходилась на території України їй не було відомо. Півтори роки працювала у Харкові на ринку, продавала одяг. Після приїзду в Одесу 02.09.2015 року працювала на цеху, що розташований по адресу : провулок Херсонський №3, станція Усатово, Біляївського району, Одеської області. де шили брендовий одяг. За працю ОСОБА_1 Тхі Циу отримувала заробітню плату. Хто є господарем цеха, вона не знає.
Громадянка ОСОБА_4 ОСОБА_1 Тхі Циу з заявою про набуття статусу біженця та додаткового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не зверталася, відповідного бажання під час опитування не виявила, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.
02.09.2015 року за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП на громадянку ОСОБА_1 Тхі Циу було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД №051226.
Постановою ПН МОД №051226 від 02.09.2015 року про накладання адміністративного стягнення, на громадянку ОСОБА_4 ОСОБА_1 Тхі Циу було накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу в розмірі 510 грн. Накладене стягнення було виконано шляхом сплати штрафу, що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03.09.2015 року.
Згідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язанні неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянств в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорам України.
Частиною 1 ст. 16 Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Частиною 15 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2-14 цієї статті вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно ч.4 ст.4 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважають такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.
Згідно до п. 14 ст. 1 вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Абзацом 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що іноземна громадянка ОСОБА_1 Тхі Циу, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України, законних підстав перебування його на території України судом не встановлено, у зв'язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч.2 ст.256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Керуючись ст. ст. 23-25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 163-165, 183-5, суд, -
Позов Приморського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України - задовольнити.
Примусово видворити з України громадянку ОСОБА_2 ОСОБА_1 Тхі Циу, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ОСОБА_2, тимчасово працюючу за адресою: провулок Херсонський №3, станція Усатово, Біляївського району, Одеської області.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів.
Суддя:
11.02.2016