Справа № 495/599/16-а
ПОСТАНоВА
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
10 лютого 2016 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі : судді Заверюха В.О.
при секретарі - Червинській І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Білгород-Дністровському справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_3 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Білгород-Дністровської міської ради, як розпорядника публічної інформації, що виявилися у не наданні інформації на запит ОСОБА_3 від 10 грудня 2015 року, що стосувався інформації щодо земельних ділянок комунальної власності, переданих в оренду фізичним та юридичним особам, а також належним чином завіреної копії рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, договори оренди з додатками та документи щодо сплати орендарями орендної плати по кожному з договорів за період їх дії.
- зобов'язати Білгород-Дністровську міську раду, як розпорядника публічної інформації, надати протягом п'яти робочих днів з дня набрання чинності рішення суду відповідь на запит ОСОБА_3 від 10 грудня 2015 року, в якій: зазначати інформацію щодо земельних ділянок комунальної власності, переданих в оренду фізичним та юридичним особам, а також належним чином завіреної копії рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, договори оренди з додатками та документи щодо сплати орендарями орендної плати по кожному з договорів за період їх дії.
- стягнути з Білгород-Дністровської міської ради моральну шкоду у розмірі 71172 грн.00 коп. та вирішити питання, щодо розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 10.12.2015 року він звернувся до Білгород-Дністровської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, а саме просив надати відомості, щодо земельних ділянок комунальної власності, переданих в оренду фізичним та юридичним особам, а також належним чином завіреної копії рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, договори оренди з додатками та документи щодо сплати орендарями орендної плати по кожному з договорів за період їх дії, у відповідь на який міська рада сповістила його, про те, що вказана інформація міститься в загальнодоступних джерелах, а саме на офіційному веб-порталі м. Білгород-Дністровський. Таким чином позивач вважає дії відповідача неправомірними, та просить його позов задовольнити.
Крім того позивач зазначає, що внаслідок, як на його думку неправомірних дій відповідача, які виразилися у не наданні йому запитуємої інформації, він перебував у сильних емоційних переживаннях, стані шоку, і витрачав свій особистий час на пошуки вказаної вище інформації з інших джерел, внаслідок чого, йому нанесено моральну шкоду, яку він оцінив у 71172 грн. 00 коп.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає що позов має бути задоволено частково, виходячи з наступного.
Згідно частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно пункту першого частини першої статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування.
Так під час розгляду справи судом встановлено, що 15.12.2015 року позивач звернувся до Білгород-Дністровської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, який датований 10.12.2015 року, а саме просив надати відомості, щодо земельних ділянок комунальної власності, переданих в оренду фізичним та юридичним особам, а також належним чином завіреної копії рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, договори оренди з додатками та документи щодо сплати орендарями орендної плати по кожному з договорів за період їх дії. (а.с.10)
Не отримавши запитувану інформацію, позивач на адресу відповідача, 24.12.2015 року надіслав повторний запит. (а.с.11)
23 грудня 2015 року на адресу позивача ОСОБА_4 комітетом Білгород-Дністровської міської ради було надіслано листа, в якому йшлося про те, що позивачу необхідно уточнити період, якого стосується запитувана інформація та повідомлено, що у зв'язку з відсутністю у Білгород-Дністровській міській раді необхідного технічного обладнання для обробки та забезпечення великого обсягу запитуваних документів, про необхідність звернутися із вказаним питанням до Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради. (а.с.12-13)
Іншим листом від 28.12.2015 року, позивачу, у тому числі повідомлено, що спеціально відведених місць для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати, записувати на будь-які інші носії інформації, у виконкомі міської ради не передбачено. (а.с.14)
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Такий самий припис містить частина третя статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Органи місцевого самоврядування, відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визнаються розпорядниками інформації.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитом на інформацію.
Статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що, розпорядники інформації зобов'язані:1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію;4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації, 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачені виключні випадки відмови в задоволенні запиту розпорядниками інформації: коли він не володіє інформацією і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, або особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, а також у разі недотримання вимог до запиту на інформацію.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином суд дійшов до висновку, що відповідач не надав позичу відповідь на запитувану ним інформацію, у спосіб передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини, а тому позовні вимоги в частині визнання неправомірних дій відповідача, а також зобов'язання його вчинити відповідні дії підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його корись заподіяні моральну шкоду у розмірі 71172 грн. 00 коп., суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.
Так позивач, обґрунтовуючи позов в цій частині зазначив, що, неправомірними діями з боку відповідача, , які виразилися у не наданні йому запитуваної інформації, він перебував у сильних емоційних переживаннях, стані шоку, і витрачав свій особистий час на пошуки вказаної вище інформації з інших джерел.
Дійсно у відповідності до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною 2 цієї статті.
Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
А у відповідності до положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної шкоди, підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
В свою чергу відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
З урахуванням того, що представник позивача, крім своїх пояснень, не надав жодного належного чи допустимого доказу, того що позивач поніс будь-які втрати немайнового характеру, внаслідок зазначених ним у позові моральних страждань, а також наявності такої шкоди взагалі, суд вважає, вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. ст.ст. 6, 9-11, 128, 159-163 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Білгород-Дністровської міської ради, як розпорядника публічної інформації, що виявилися у не наданні інформації на запит ОСОБА_3 від 10 грудня 2015 року, що стосувався інформації щодо земельних ділянок комунальної власності, переданих в оренду фізичним та юридичним особам, а також належним чином завіреної копії рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, договори оренди з додатками та документи щодо сплати орендарями орендної плати по кожному з договорів за період їх дії.
Зобов'язати Білгород-Дністровську міську раду, як розпорядника публічної інформації, надати протягом п'яти робочих днів з дня набрання чинності рішення суду відповідь на запит ОСОБА_3 від 10 грудня 2015 року, в якій: зазначати інформацію щодо земельних ділянок комунальної власності, переданих в оренду фізичним та юридичним особам, а також належним чином завіреної копії рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, договори оренди з додатками та документи щодо сплати орендарями орендної плати по кожному з договорів за період їх дії..
В іншій частині вимог відмовити у задоволенні.
Стягнути з місцевого бюджету судові витрати, які понесені позивачем при зверненні до суду у розмірі 1102 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя