Справа № 439/10/14 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.
Провадження № 22-ц/783/711/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. В.
Категорія: 36
11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області
в складі: головуючого Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І, ОСОБА_2,
за участю секретаря Іванової О.О.,
з участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Лук»янчук Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-
В липні 2011 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, який 16 червня 2015 року уточнив, та просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 118424,43 грн. та судові витрати з тих підстав, що 01 липня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір підряду, відповідно до якого підрядник зобов'язувався на свій ризик виконати за завданням замовника наступну роботу: будівництво декоративного озера площею 76 м. кв. з водоспадом, розташованого за адресою: м. Броди, вул. Бузова, 28; монтаж і запуск в експлуатацію обладнання, що забезпечує водонаповнення і водообіг об'єкта з аерозуванням, механічною та бактерицидною очисткою води; гарантійне обслуговування конструкцій і механізмів об'єкта протягом визначеного цим договором терміну. В березні 2010 року замовником виявлено на береговій доріжці декоративного озера тріщини шириною від 1 см. до 2,5 см. та загальною довжиною 10 м. 29 березня 2010 року у зв'язку із виявленими дефектами, замовник пред'явив підряднику претензію про безоплатне усунення виявлених тріщин на що отримав відмову. Після того як позивач на початку червня 2010 року здійснив набір води з метою спроби використання озера за призначенням в результаті чого рівень води зменшився, втрати води за добу становлять приблизно 3,6 метра кубічних, а стінки водойми деформовані, позивач був змушений 17 червня 2010 року пред'явити відповідачу претензію про безоплатне усунення виявлених тріщин та вимогою виявити та усунути причини зменшення рівня води в декоративному озері. На вказану претензію відповідачем надано усну відповідь, згідно якої він відмовляється усунути виявлені дефекти за власний рахунок.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 заподіяну шкоду у розмірі 80 429 (вісімдесят тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп., а також судовий збір у розмірі 804 грн. 29 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду від 06 листопада 2015 року оскаржив відповідач ОСОБА_3. Оскаржуване рішення вважає неправильним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Упродовж судового розгляду позивач двічі уточнював заявлені вимоги, причому вдруге зробив це із грубим порушенням норм процесуального права. Чинне цивільно-процесуальне законодавство не передбачає права одночасної заміни і підстав і предмету позову. Порівняння первісного і останнього предметів позовів засвідчує їх нетотожність. Примусове виконання обов'язку в натурі і відшкодування шкоди - два самостійних і не пов'язаних між собою способи захисту цивільних прав, передбачені ст. 16 ЦК України. Вважає, що процесуальним законом не передбачено одночасної зміни підстав і предмету позову, і зміни вимог після початку розгляду справи по суті, остання заява позивача була помилково прийнята судом. Цей процесуальний документ містить по суті нові вимоги, а тому повинен бути оформлений відповідно до ст. 119 ЦПК України, тобто містити посилання на докази і підстави звільнення від доказування. Суд повинен був відмовити у прийнятті такої заяви, а якщо й прийняв таку всупереч вимогам процесуального закону, мав вирішити питання про відмову від попередніх вимог, оскільки первісний і останній позови нетотожні за всіма своїми елементами. Відповідач заперечує, щодо судової інженерно-будівельної експертизи від 28 листопада 2014 року, висновок, якої ліг в основу судового рішення, оскільки даний документ не відповідає вимогам, встановленим законом для такого виду засобів доказування, даний висновок не містить усіх реквізитів,не містить чіткої відповіді про причини появи тріщин на береговій доріжці озера, а містить лише припущення, об'єкт дослідження - декоративне озеро, було оглянуто по спливу п'яти років з моменту будівництва та трьох з половиною років з моменту виявлення тріщин на береговій доріжці озера. Стверджує, що суд помилково послався на ст. 1166 ЦК України при ухвалені оскаржуваного рішення, так як не зрозуміло на підставі яких фактичних даних і доказів суд вважав, що саме він заподіяв шкоду позивачеві. Крім того, позивачем пропущено строки позовної давності, оскільки позивач сам визнає, що замітив тріщини у березні 2010 року, а з позовом звернувся наприкінці червня 2011 року, а в силу вимог ст. 863 ЦК України до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду застосовується позовна давність в один рік. Відповідач не згодний із рішення суду, щодо стягнення з нього судових витрат у розмірі 804 грн., так як у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_5 ніс судові витрати у такому розмірі. Насправді позивач сплатив спочатку 35 грн., а потім понад 400 грн. Також, суд першої інстанції необгрунтовано покликається на те, що відповідачем порушено п. 5.1.4. укладеного із позивачем договору та ст. 861 ЦК України. Відповідач вважає, що ним було дотримано вище вказані положення договору та закону про що свідчить акт здавання-приймання виконаної роботи від 30 серпня 2008 року, складений саме на виконання пунктів 2,4.5 договору. Разом з тим суд не надав відповідної оцінки акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0774 від 21 травня 2010 року. В ході перевірки було встановлено, що позивач інформацію щодо експлуатації об'єкта отримав ще під час підписання договору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що причиною руйнування декоративного озера стала неналежна експлуатація позивачем такого озера у зимовий період, оскільки таке озеро у зимовий період було осушене і використовувалось без води, що не допускається для водойми виконаної з плівки ПВХ і облицьованої природним каменем . Вказане стверджено позицією відповідача ОСОБА_3 у його відповіді на претензію ОСОБА_5, поясненнями представника позивача, яка визнала, що її довірителю ОСОБА_5 не було відомо про заборону осушення штучної водойми -декоративного озера у зимовий період і підтвердила ту обставину, що така водойма у зимовий період дійсно була осушена, а також висновком судової інженерно-технічної експертизи № 4052 від 24 листопада 2014 року (а.с. 97-102). Наданими суду доказами не підтверджено тієї обставини, що ОСОБА_3 при передачі ОСОБА_5 виконаних робіт із облаштування декоративного озера було передано інформацію, яка є необхідною для експлуатації такого декоративного озера , зокрема, щодо заборони осушення такого озера у зимовий період. Актом здавання - приймання виконаної роботи від 30.08.2008 р. підтверджується лише сам факт виконання робіт та відсутності претензій з боку замовника щодо якості робіт.
Відтак, позов було частково задоволено з підстав ст. ст. 1209, 1210, 1211 ЦК України, а саме на відповідача покладено обов»язок відшкодувати позивачеві шкоду, завдану внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, яка в даному конкретному випадку підлягає відшкодуванню протягом десяти років від дня виготовлення товару , виконання роботи (надання послуги).
Доводи апеляційної скарги про незгоду відповідача з висновками судово-інженерно-будівельної експертизи від 28 листопада 2014 року, не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на те, що до ухвалення оскаржуваного рішення, відповідач жодним чином не піддавав сумніву вищезазначений висновок. Посилання відповідача як на підставу для скасування оскаржуваного рішення на акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0774 від 21 травня 2010 року, в ході якої, нібито було встановлено, що в ході перевірки було встановлено, що позивач інформацію щодо експлуатації об'єкта отримав ще під час підписання договору, колегія суддів вважає неспроможним, оскільки в цьому акті перевірки, який складено у м. Львові, а не - безпосередньо по місцю виконання робіт і без залучення до участі в проведенні перевірки позивача, зазначено , що; «Згідно п. 5.1.4 договору засновнику надано інформацію щодо експлуатації або іншого використання, про що свідчить підпис заявника (ОСОБА_5І.) на договорі», в той час, як у відповідності до п. 5.1.4 договору підряду від 01 липня 2008 року (а.с. 5-6) обов»язок підрядника передати замовникові інформацію щодо експлуатації або іншого використання об»єкта, якщо без такої інформації використання об»єкта є неможливим або створюватиме загрозу для людини та/або довкілля, було передбачено не у момент укладення договору , а - разом з результатами роботи . Відтак, підпис замовника позивача на договорі від 01 липня 2008 року не може слугувати підтвердженням факту передачі відповідачем та одержання позивачем інформації про експлуатацію об»єкта договору, а доказів того, що при підписанні акту здавання приймання виконаної роботи від 30 серпня 2008 року позивачеві було передано відповідачеві письмову інформацію щодо експлуатації об»єкта договору підряду, останнім суду надано не було.
У відповідності до ч. 2 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх об»єктивній сукупності, та враховуючи вищезазначені норми процесуального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, які були допущені судом першої інстанції при розгляді даної справи, не можуть слугувати підставами для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду першої інстанції.
Згідно, матеріалів справи, позивачем було понесено документально підтверджені судові витрати в загальній сумі 4493 грн 69 коп ( 8,50 грн державне мито, 37 грн - витрати на ІТЗ, 4416 грн - витрати на проведення експертизи, 487,20 грн - судовий збір, 24,99 грн - судовий збір).
Позивачем було заявлено позов на суму 118424,43 грн. У зв»язку з частковим задоволенням позовних вимог, та у відповідності до ст. 88 ЦПК України, судові витрати повинні бути присуджені позивачеві пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3377,93 грн ( 80429*4973,69/118424,43=3377,93 грн). Оскаржуваним рішенням з відповідача присуджено на користь позивача судові витрати у розмірі 804,29 грн. З огляду на те, що сума судових витрат стягнута з відповідача на користь позивача є нижчою ніж 3377,93 грн, але судове рішення в частині судових витрат позивачем не оскаржено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині незгоди відповідача з розміром присуджених судових витрат.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий Тропак О.В.
Судді: Приколота Т.І.
ОСОБА_2