Справа № 466/5938/15 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.
Провадження № 22-ц/783/988/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.
Категорія:25
09 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів - Ніткевича А.В., Приколоти Т.І.
секретар Бохонко Е.Р.,
З участю представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариста «Страхова компанія «АХА ОСОБА_4» на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03 листопада 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА ОСОБА_4» до ОСОБА_2, 3-ої особи ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 03.11.2015 року відмовлено за безпідставністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА ОСОБА_4» до ОСОБА_2, 3-ьої особи ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Рішення суду оскаржив позивач ПАТ «СК «АХА Страхуання».
В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду, оскільки таке прийнято з порушенням норм матеріального права.
Позивач свої вимоги мотивував на підставі статті 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Крім того, за загальним правилом, відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Зазначене передбачено статтею 38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Шевченківський районний суд, постановляючи рішення у зазначеній справі мотивував відмову тим, що у даних правовідносинах слід застосовувати положення чинного законодавства України про суброгацію, а не про регрес.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки із змісту положень суброгації можна зробити висновок, що поняття суброгації застосовується до правовідносин, що виникають із договору морського страхування, який укладається при морських перевезеннях.
Відповідно до статті 242 Кодексу торговельного мореплавства України, об»єктами морського страхування може бути будь-який пов»язаний з мореплавством майновий інтерес.
Вважає, що суд дійшов до хибного висновку, оскільки в даних правовідносинах слід застоовувати загальні норми про страхування та про право регресу. Апелянт після виплати страхового відшкодування отримав право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов»язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов»язання. Отже, перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати сплати АТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» страхового відшкодування Страхувальнику, тобто з 04.03.2013 року. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 07.08.2012 року, справа №12/207.
Просить скасувати оскаржуване рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03.11.2015 року та задоволити позовні вимоги повністю, стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3 на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено що 21.09.2012 року о 08 .05 год. в м.Львів-Брюховичі по вулиці Львівській -1Б на АЗС 14/21 ТзОВ «Бруком» відповідач ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Опель Астра» р.н. НОМЕР_1, почавши рух не переконався в безпеці, забувши витягнути пістолет з баку внаслідок чого натягнувся шланг, який за собою вирвав опори та призвів до падіння бензоколонки ПРК №2, від чого дана бензоколонка отримала пошкодження, що завдало матеріальної шкоди підприємству, отже порушив п.10.1 Правил Дорожнього руху України.
За вчинене правопорушення ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 340 грн.
05.07.2012 року укладено договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців №758-ип/12змд між ЗАТ «Страхова компанія ОСОБА_4» та СП ТОВ «Магістраль-Інвест». Згідно договору страхування позивач взяв на себе зобов»язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення приміщення автозаправної станції загальною площею 21,6 кв.м.
Згідно страхового акту № 1.201.12.00027/VESK 07239 від 01.03.2013 р. та розрахунку страхового відшкодування вартість матеріальної шкоди складає 80 304, 74 грн.
Платіжним дорученням № 14267 від 04 березня 2013 року підтверджується перерахування суми страхового відшкодування у розмірі 80 304, 74 грн. ( а.с. 58-60,75).
Судом першої інстанції належно перевірено та встановлено факт укладення договору страхування, настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, який просив відшкодувати виплачені ним суми в порядку регресу, суд, належно оцінивши правові відносини, що склалися між сторонами, прийшов до висновку, що у відносинах, які склалися має місце суброгація, а не право регресу , яке було предметом позовних вимог.
Статтею 993 ЦК України встановлено,що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
У випадку суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов»язанні ( зміна активного суб»єкта) зі збереженням самого зобов»язання. Отже, одна із сторін набуває прав і обов»язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі ж одне зобов»язання змінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України встановлено особливий правовий режим.
Позивач по справі ПАТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» зазначає у позовній заяві, що поняття суброгації встановлено у ст.269 Кодексу торговельного мореплавства України та відповідно до ст.1 Кодексу торговельного мореплавства України суд першої інстанції дійшов хибного висновку, оскільки поняття суброгації застосовується виключно до правовідносин, що виникають із договору морського страхування, який укладається при морських перевезеннях.
Крім цього, в апеляційній скарзі зазначається, що відповідно до ст.242 Кодексу торговельного мореплавства України, об»єктами морського страхування може бути будь-який пов»язаний з мореплавством майновий інтерес, а тому суброгація застосовується виключно до вказаних правовідносин.
Зазначені доводи апеляційної скарги суперечать вимогам статті 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» , а право регресу регулюється положеннями ст.1191 ЦК України та ст.38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вирішуючи спір, суд правильно встановив, що відповідно до ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.979 ЦК України пошкоджена бензоколонка є предметом договору добровільного страхування на випадок пошкодження, знищення, тобто зазначений договір є договором майнового страхування.
У п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» на яку суд підставно посилався роз»яснено, що при вирішенні спорів про право зворотньої вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов»язанні ( заміна активного суб»єкта) зі збереженням самого зобов»язання. У такому випадку страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов»язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права ( стаття 1191 ЦК України), а також ст.38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку, визначивши поняття суброгація та регрес та прийняв законне рішення.
Така позиція суду підтверджується Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2014 року.
Зазначена вище позиція судів відповідає правовому висновку Верховного суду України у справі №6-112цс /13 від 25.12.2013р. та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, такі не спростовують висновків суду.
Відповідно до статті 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає вимогам ст.ст. 213,214 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «АХА ОСОБА_4» в і д х и л и т и .
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді А.В.Ніткевич
ОСОБА_5