01 лютого 2016 року м. Київ К/800/45692/14
К/800/45547/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року
у справі № 813/7077/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»
до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька,
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська,
Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва,
Державної податкової інспекції у м. Рівному,
Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова,
Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя
про скасування вимог,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, Державної податкової інспекції у м. Рівному, Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування вимог.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправнми та скасовано податкові вимоги: - Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №31 від 04.02.2013 року, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №279 від 22.01.2013 року, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва №62 від 06.02.2013 року, Державної податкової інспекції у м. Рівному №32 від 22.01.2013 року, Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №163 від 05.02.2013 року, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя №41 від 04.02.2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Мізол» взято на облік в органах ДПС 09.12.2005 року за № 33895476.
22.01.2013 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська виставлено Дніпропетровській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 279, відповідно до якої сума податкового боргу Дніпропетровської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 22.01.2013 року становить 6 563, 00 грн.
04.02.2013 року ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька виставлено Донецькій філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 31, відповідно до якої сума податкового боргу Донецької філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 04.02.2013 року становить 8 785, 00 грн.
06.02.2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва виставлено Миколаївській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 62, відповідно до якої сума податкового боргу Миколаївської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 06.02.2013 року становить 3 985, 00 грн.
22.01.2013 року ДПІ у м. Рівному виставлено ТОВ «Мізол» в особі Рівненської філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 32, відповідно до якої сума податкового боргу Рівненської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 22.01.2013 року становить 3 331, 00 грн.
04.02.2013 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя виставлено Севастопольській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 41, відповідно до якої сума податкового боргу Севастопольської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 04.02.2013 року становить 2 026, 00 грн.
05.02.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова виставлено Львівській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 163, відповідно до якої сума податкового боргу Львівської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 05.02.2013 року становить 12 761, 00 грн.
11.01.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова виставлено ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 107, відповідно до якої сума податкового боргу ТОВ «Мізол» за платежем податок на додану вартість станом на 11.01.2013 року становить 49 756, 42 грн.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що направивши відповідні вимоги, відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки на час направлення вимог не наступили граничні строки сплати суми грошового зобов'язання.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Абзацом першим п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Законом України від 05.07.2012 року № 5083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012 року, пункт 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: «Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».
Отже, доповненнями до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України змінено як розмір авансового платежу так і порядок його сплати у звітних (податкових) місяцях. При цьому вказаною нормою права визначено, що авансові платежі сплачуються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що звітним податковим місяцем, у даному випадку, є січень 2013 року, а тому граничним строком сплати авансових платежів є 20.02.2013 року.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки оскаржувані податкові вимоги сформовано до настання відповідного строку, то вони є протиправними, оскільки на час направлення вказаних вимог не наступили граничні строки сплати суми грошового зобов'язання.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
В частині відмови у задоволенні позову, сторони у справі із судовими рішеннями погодилися та їх не оскаржували.
За таких обставин підстави для задоволення касаційних скаргах відсутні.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року у справі № 813/7077/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук