Справа № 822/6088/15
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
09 лютого 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.
за участю:
секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,
представника позивача: ОСОБА_2
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс"( далі - позивач) до Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області (далі - відповідач), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач 2), третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування декларації, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Позивач звернувся до суду 12.11.2015 з адміністративним позовом в якому з урахуванням подачі позовної заяви в новій редакції просив: визнати протиправною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 02.01.2013 № 20212522891, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5867293 від 13.09.2013 стаціонарного павільйону (магазину), що належить ОСОБА_4, який знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Острозького 12/1 прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2015 адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а адміністративну справу направити для продовження судового розгляду з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи слідує, що позивач є власником готелю "Случ" розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 10, що підтверджується договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу від 28.02.2015.
Разом з цим згідно умов вказаного договору продавець - фермерське господарство "ВМС" передає, а покупець - товариство з обмеженою відповідальністю "Міронекс" приймає цілісний майновий комплекс готелю "Случ" з будівлями (літери "А-ІІІ", "1Б", "1В") за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Острозького,10 (десять), розташований на земельній ділянці ОСОБА_5 міської ради, кадастровий номер 6810800000:04:002:0021, розміром 0,1623 га, та сплачує обговорену цим договором грошову суму.
Перший поверх готелю орендують ТОВ "Мед-сервіс Львів" (аптека) та ТОВ "Мобіжук" (магазин з продажу мобільних телефонів та планшетів).
Перед будівлею готелю розташований кіоск "Промтовари", який належить ОСОБА_4 - третя особа на стороні відповідачів.
Кіоск розміщений на підставі дозволу ОСОБА_5 міської ради № 13 від 28.11.2006 на земельній ділянці площею 18 м. кв. за адресою м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 12/1, яка належить ОСОБА_4
30 квітня 2015 року позивач звернувся до ОСОБА_5 міської ради Хмельницької області з вимогою демонтажу ряду кіосків, в тому числі кіоску "Промтовари", який належить ОСОБА_4
ОСОБА_5 міська рада Хмельницької області листом від 02.06.2015 № 47/18-41-1113/2015 відмовила у задоволенні скарги ТОВ "Міронекс", мотивуючи законністю встановлення вказаного кіоску.
На запит позивача ОСОБА_5 міська рада Хмельницької області надала рішення 50 сесії ОСОБА_5 міської ради Хмельницької області від 22.05.2015 № 25 про продаж земельної ділянки площею 0,0018 га. за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Острозького, 12/1 ОСОБА_4
При цьому у серпні 2015 року позивач в усному порядку від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області дізнався про наявність Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.01.2013 № 20212522891, поданої ОСОБА_4 на об'єкт - стаціонарний павільйон (магазин) за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 10.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2015 адміністративний позов залишено без розгляду, оскільки позовну заяву позивачем подано з порушенням строку звернення до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду визначений ч. 2 ст. 99 КАС України, та не надано до суду доказів поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду.
При цьому клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, а судом не з'ясовано поважність підстав для поновлення строку такого звернення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до ст. 104 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За приписами статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь- які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що для звернення особи до адміністративного суду необхідно наявність самого рішення суб'єкта владних повноважень яке порушує права особи і яке адміністративний суд повинен скасувати або відмовити у його скасуванні, таким чином відновити порушені права особи.
Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї таким рішенням, в даній адміністративній справі, є - декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 02.01.2013 №20212522891 подана ОСОБА_4 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області та зареєстрована нею, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5867293 від 13.09.2013 стаціонарного павільйону (магазину) що належить ОСОБА_4, який знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Острозького 12/1 прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції.
Як вказує позивач, він неодноразово звертався до виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради з вимогою надати інформацію щодо підстав встановлення малих архітектурних форм в тому числі ОСОБА_4 та демонтажу їх виконавчим комітетом. Однак, у відповідях від 02.06.2015 та 06.07.2015 виконавчий комітет надавав інформацію про розміщення кіоску який належить ОСОБА_4 на підставі дозволу на розміщення МАФ який виданий 28.11.2006 за №13.
При цьому позивач об'єктивно не мав змоги дізнатися про наявність декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.01.2013 №20212522891 (Декларації) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5867293 від 13.09.2013, оскільки 10.08.2015 позивач звернувся з відповідним запитом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, однак ні відповіді на запит ні копії декларації позивачем не отримано.
Враховуючи вищевикладені обставини, судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, адже рішення суб'єкта владних повноважень яке оскаржується в даній справі, на момент звернення до суду і власне розгляду клопотання про поновлення строку, так і не отримане позивачем, з цього приводу і було заявлено клопотання про витребування судом копії оскаржуваного рішення (Декларації). Відтак, для правильного вирішення даного процесуального питання суду першої інстанції необхідно було спочатку витребувати Декларацію у відповідача, встановивши фактичну її наявність, а вже потім з урахуванням цих обставин вирішувати питання про те чи пропущенні строки звернення до суду та чи є поважні обставини їх пропуску.
Окрім цього, стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5867293 від 13.09.2013 стаціонарного павільйону (магазину) що належить ОСОБА_4, який знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул. Острозького 12/1 прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції, варто зазначити таке.
Так, про наявність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5867293 від 13.09.2013 позивачу стало відомо лише 30.10.2015, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №46607412 від 30.10.2015 отриманою представником позивача ОСОБА_2 через веб-сайт Міністерства юстиції України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем шестимісячного строку на звернення з позовною заявою.
Разом з тим, колегія суддів враховує також і судову практику Європейського Суду з прав людини.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Посилання суду першої інстанції та заперечення третьої особи про те, що відлік строку звернення до суду слід рахувати з моменту укладення договору про купівлю продажу майна, є безпідставним оскільки питання що випливають з цивільно-правових договорів, в т.ч. і щодо позовної давності регулюються цивільним законодавством, а в даному випадку має місце публічно-правовий спір. Крім того з наданих до адміністративного позову матеріалів не можна зробити висновок про те, що позивач був обізнаний про існування спірних рішень та про їх зміст і мав можливість їх судового оскарження, раніше ніж він зазначає в позовній заяві.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з п. 3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс" задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року - скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 лютого 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7