Справа: № 810/5457/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
11 лютого 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщук М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2015 року № 7/10-36-22-06 та №6/10-36-22-06.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Київською митницею Міндоходів здійснено митне оформлення товарів, які надійшли з території Республіки Білорусь від виробників продукції: ВАТ «Гродненський механічний завод» (м. Гродно, вул. Карського, 20), та ВАТ «Мінський автомобільний завод» - управляюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (м. Мінськ, вул. Соціалістична, 2), а саме: «автомобіль вантажний: автоцистерна для перевезення харчових рідин АЦИП-7.7» за МД від 23.04.2013 року №125110004/2013/139364, від 20.05.2013 року №125110004/2013/139900 та від 24.09.2013 року №1251 10004/2013/143272, «автомобіль вантажний: автопаливозаправник АТЗ-17» за МД від 07.10.2013 року №125110004/2013/143637, «автобус міський МАЗ 206060» за МД від 14.06.2013 року №1251 10004/2013/140609, які переміщувались на адресу ТОВ «УкрЄвроМАЗ».
В першому підрозділі графи 36 «Преференція» наданих МД, ТОВ «УкрЄвроМАЗ» зазначено код пільги в обкладенні товару ввізним митом - 400 (товари, що ввозяться згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). У колонці «спосіб платежу» граф рахування мита та митних платежів» цих МД в частині, щодо сплати ввізного мита (код виду митного платежу - 020 (мито) зазначено код способу розрахунку - 06 (сума податку нарахована умовно).
Для підтвердження преференційного походження цих товарів при митному оформлені згідно п. 6.1. Правил подавались сертифікати про походження товарів форми СТ-1, у зв'язку з чим, ввізне мито за вказаними МД нараховане умовно (застосовано режим вільної торгівлі).
У відповідності з ст. ст. 336, 345, 351 Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС у Київській області від 30.04.2015 року № 167, у зв'язку з надходженням від уповноважених органів Республіки Білорусь документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться в поданих органу доходів і зборів документах щодо товарів, митне оформлення яких завершено, у період з 12.05.2015 року по 25.05.2015 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог законодавства України ТОВ «УкрЄвроМАЗ», з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при ввезенні товарів за митними деклараціями від 23.04.2013 року №125110004/2013/139364, від 20.05.2013 року №125110004/2013/139900, від 14.06.2013 року № 125110004/2013/140609, від 24.09.2013 року № 125110004/2013/143272 та від 07.10.2013 року № 125110004/2013/143637.
За результатами перевірки було складено Акт №0006/10-36-22-06/37474578 від 02.06.2015 року документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при ввезенні ТОВ «УкрЄвроМАЗА» товарів за митними деклараціями від 23.04.2013 року №125110004/2013/139364, від 20.05.2013 року №125110004/2013/139900, від 14.06.2013 року № 125110004/2013/140609, від 24.09.2013 року № 125110004/2013/143272 та від 07.10.2013 року № 125110004/2013/143637.
Перевіркою встановлено порушення: п. 7. ст. 36 Митного кодексу України в частині визначення преференційного походження товарів, відповідно до п. 2.4 та п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009р., ратифікованої Законом України від 06.07.2011 року № 3592-VІ (міжнародний договорів України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України) в результаті чого до товарів «автомобіль вантажний: автоцистерна для перевезення харчових рідин АІДИП-7.7» за МД від 23.04.2013 року № 125110004/2013/139364, від 20.05.2013 року №125110004/2013/139900 та від 24.09.2013 року №125110004/2013/143272, «автомобіль вантажний: автопаливозаправник АТЗ-17» за МД від 07.10.2013 року №125110004/2013/143637, «автобус міський МАЗ 206060» за МД від 14.06.2013 року № 125110004/2013/140609, не може бути застосовано звільнення від оподаткування при сплаті ввізного мита, та на підставі цього необґрунтовано надано (отримано) пільги і звільнено від оподаткування (сплати) ввізним митом на суму 221223,08 грн.; п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість на суму 44 244,63 грн.
Загальна сума податкових зобов'язань ТОВ «УкрЄвроМАЗ» за результатами перевірки становить 265 467,71 грн.
Позивачем 16.06.2015 року до Головного управління ДФС у Київській області було подано заперечення на Акт документальної невиїзної перевірки №0006/10-36-22-06/37474578 від 02.06.2015 року, за №07/02/006-197 від 16.06.2015 року, які були залишені без задоволення (Висновок за результатами розгляду заперечень ТОВ «УкрЄвроМАЗ» до Акту №0006/10-36-22-06/37474578 від 02.06.2015 року за 31692/10/10-36-22-06 від 23.06.2015 року.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 02.06.2015 року, винесено податкові повідомлення-рішення: № 7/10-36-22-06 від 26.06.2015 року, яким було збільшено розмір грошового зобов'язання ТОВ «УкрЄвроМАЗ» на суму 276 528,85 грн., за платежем: мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності; № 6/10-36-22-06 від 26.06.2015 року, яким було збільшено розмір грошового зобов'язання ТОВ «УкрЄвроМАЗ» на суму 55 305,79 грн., за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів.
ТОВ «УкрЄвроМАЗ» звернулося зі скаргою № 07/02/006-276 від 07.08.2015 року в ДФС України про скасування вищезгаданих повідомлень-рішень, а 30.10.2015р. отримало рішення №20704/6/99-10-01-06-25 від 30.09.2015 року про залишення скарги без задоволення.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 26.06.2015 року № 7/10-36-22-06 та №6/10-36-22-06, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.
Згідно пункту 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).
В силу ст. 351 Митного кодексу України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року справа №21-1724а15/807/2094/13-а.
Згідно зі статтею 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Колегією суддів встановлено, що Київською митницею ДФС не визнані дійсними сертифікати про походження товарів форми СТ-1 від 18.04.2013 року №BYUA3401101682 (3577179), від 17.05.2013 року №BYUA3401102142 (3579642), від 19.09.2013 року №BYUA3401104618 (3583162), від 03.10.2013 року №BYUA3401104921 (3583469), від 11.06.2013 року №BYUA3101347001 (3543401), у зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок, що до товарів не може бути застосовано режим вільної торгівлі (звільнення від сплати ввізного мита.)
В Акті документальної невиїзної перевірки № 0006/10-36-22-06/37474578 від 02.06.2015 року ГУ ДФС у Київській області (п.3.2.) зазначено, що підставою для прийняття рішення щодо ініціювання перевірки стали результати проведених Митницею досліджень документів, надісланих Державним митним комітетом Республіки Білорусь» (листи № 08/4847 від 10.04.2014 року, № 08-17/2421-П від 15.03.2013 року).
Так, за результатами цих досліджень встановлено, що сертифікати про походження товарів форми СТ-1, які подавались при митному оформлені, видані з порушенням вимог п.5.1. Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, не визначають походження продукту та не дають права на застосування до товарів режиму вільної торгівлі.
Згідно пункту 9.3. Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, вказані сертифікати Митницею (митний орган країни ввезення) не визнанні дійсними. Підставою для невизнання дійсними сертифікатів СТ-1, згідно акту перевірки (є відсутність необхідної умови для надання статусу походження для продукції товарної позиції 8702 та 8704 є виконання всіх технологічних операцій, а саме: «установлення котушки запалювання».
Як вбачається з листів Державного митного комітету Республіки Білорусь № 08/4847 від 10.04.2014 року, № 08-17/2421-П від 15.03.2013 року, Державним митним комітетом Республіки Білорусь підтверджується достовірність і правомірність сертифікатів про походження товарів форми СТ-1, по яким було зроблено запит Міністерством доходів і зборів України, та відсутні будь-які сумніви щодо їх достовірності.
До копії листа Державного митного комітету Республіки Білорусь № 08/4847 від 10.04.2014 року додано копії листів ВАТ «Гродненський механічний завод» № 02/451/2 від 03.04.2013 року про «Технологічний процес виготовлення автоцистерни АЦИП - 7.7.» та № 02/1568/4 від 15.10.2012 року про «Технологічний процес виготовлення авто паливозаправника АТЗ-17».
В суді першої інстанції представники позивача пояснили, що в додатках цей елемент технології «установлення котушки запалювання» не вказано, оскільки ця операція виконується при виготовлені автотранспортних засобів з дизельними двигунами виробництва ВАТ «Мінський автомобільний завод» ВАТ ««Гродненський механічний завод» тільки монтує цистерни власного виробництва на шасі МАЗ: операція № 61 при виготовленні АЦИП-7.7 та операція № 31 при виготовлені АТЗ-17.
До копії листа Державного митного комітету Республіки Білорусь № 08-17/2421-П від 15.03.2013 року додано копію листка від філіалу ВАТ «МАЗ» «МАЗтаможня», у ньому елемент технології «установлення котушки запалювання» не вказувався, але фактично виконувався, що також підтверджується виробником (листи ВАТ «МАЗ» - керуюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» №158-8-2800-8/105 від 04.06.2014 року та №158-8-2800-7/267 від 09.12.2014 року). Те, що технологічна операція з «установлення котушки запалювання» виконувалась на транспортних засобах вказаних ВМД чітко зазначено у відповіді на запит позивача (вих. № 07/02/006-192 від 15 червня 2015 року) від заводу виробника ВАТ « МАЗ» - керуюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (лист №158-1-11/443 від 15.06.2015 року).
Разом з тим, в підтвердження достовірності відомостей сертифікатів форми СТ-1, враховуючи те, що відповідач не взяв до уваги листи виробника, в яких підтверджується виконання технологічної операції з «установлення котушки запалювання» - №158-8-2800-8/105 від 04.06.2014 року, № 158-1-11/443 від 15.06.2015 року, позивач звернувся (запит № 07/02/006 - 226 від 07.07.2015 року) до уповноваженого органу Республіки Білорусь - Державного митного Комітету Республіки Білорусь, з проханням підтвердити виконання технологічної операції з «установлення котушки запалювання» при виготовлені транспортних засобів вказаних в сертифікатах форми СТ-1, які перевірялися спеціалістами Київської митниці ДФС.
Так, 23 липня 2015 року Державний митний Комітет Республіки Білорусь листом № 08-17/6533. повідомив відповідача про виконання усіх необхідних технологічних операцій (в т.ч. виконання операції з «установлення котушки запалювання») викладених для товарних позицій 8702-8704 ТН ЗЕД.
Таким чином, сертифікати про походження товарів форми СТ-1, які подавались при митному оформлені з МД 23.04.2013 року №125110004/2013/139364, від 20.05.2013 року №125110004/2013/139900, від 14.06.2013 року № 125110004/2013/140609, від 24.09.2013 року № 125110004/2013/143272 та від 07.10.2013 року № 125110004/2013/143637 видані без порушень вимог п. 5.1 правил, визначають походження продукту та дають право на застосування до товарів режиму вільної торгівлі.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем п. 7. ст. 36 Митного кодексу України в частині визначення преференційного походження товарів відповідно до п. 2.4 та п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, ратифікованої Законом України від 06.07.2011 року № 3592-VІ (міжнародний договорів України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України) , підстави для сплати мита на товари, що ввозяться на територію України відсутні, а тому збільшення підприємству грошових зобов'язань на суму 276528, 85 грн. та 55305, 79 грн. є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення правомірно скасовані судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Натомість, Головне управління ДФС у Київській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 1 ст. 4 статті Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції, яка набрала чинності станом на момент звернення з апеляційною скаргою), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зважаючи на те, що Головним управлінням ДФС у Київській області при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 5 475 грн. 27 коп. (276 528,85 + 55 305,79)*1,5)/100=4 977,52; 4 977,52*110%/100%=5 475,27) за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.
Керуючись ст.ст. 41, 94, 159,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 475 грн. 27 коп. (п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень двадцять сім копійок) (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 16.02.2016 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.