ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1
місто Київ
15 лютого 2016 року 08:25 справа №826/7646/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Національного банку України 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа1. Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" 2. ОСОБА_2 3. ОСОБА_3
проскасування постанови та рішення
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Національного банку України (далі по тексту - відповідач 1, НБУ) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, Фонд), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ "ЕНЕРГОБАНК"), в якому просить: 1) скасувати постанову Правління НБУ від 12 лютого 2015 року №96 "Про віднесення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних"; 2) скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2015 року №29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7646/15, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року та 30 вересня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 2) та ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 3).
В судове засідання 20 січня 2016 року позивач не прибув, попередньо подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, представники відповідачів проти задоволення позову заперечили; представники третіх осіб до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Постановою Правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року №96 "Про віднесення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних", ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних у зв'язку з порушенням вимог Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБУ від 03 грудня 2003 року №516.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року №96 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" №29, яким з 13 лютого 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" з ринку шляхом застосування в ньому тимчасової адміністрації.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" запроваджено строком на три місяці з 13 лютого 2015 року по 12 травня 2015 року включно.
30 квітня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №93 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації та повноважень Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до 11 червня 2015 року включно.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 11 червня 2015 року №370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію "ЕНЕРГОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 року №115 про початок процедури ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" строком на 1 рік з 12 травня 2015 року по 11 червня 2016 року (включно).
Позивач вважає оскаржувані постанову "Про віднесення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, як власника частки у статутному капіталі ПАТ "ЕНЕРГОБАНК".
Відповідачі та треті особи проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначивши про відповідність оскаржуваних постанови та рішення вимогам банківського законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 73 Закону України Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких зокрема належать: письмове застереження; скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку; укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; накладення штрафів на керівника банку, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Частина перша статті 76 Закону України Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами;
4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Згідно з частиною другою статті 76 Закону України Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Наведені норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" зобов'язують НБУ застосувати до банку заходу впливу у вигляді віднесення банку до категорії неплатоспроможного зокрема у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи та неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним.
Порядок застосування цих заходів впливу, за виключенням віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних та відкликання банківської ліцензії з ліквідацією банку, визначений у Положенні про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 №346.
У відповідності до 3.1 глави 3 розділу I Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або в разі застосування іноземних санкцій на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу); безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків; перевірок дотримання банками валютного законодавства; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України; що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій.
Згідно поданих відповідачем документів, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стала пояснювальна записка Генерального департаменту банківського нагляду про необхідність віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 11 лютого 2015 року №В/47-308/8095, складеної за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та статистична звітність ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" за формою №611 Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції станом на 10 лютого 2015 року.
Відповідно до відомостей вказаних документів відбулось зменшення розміру регулятивного капіталу ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", високоліквідних активів банку, недотримання нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, встановлених Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року №368.
Так, відповідно до розділу І Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) остання вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.
Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками: нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи кредитного ризику та нормативи інвестування.
Фактичні значення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" згідно поданої звітності становили: розмір регулятивного капіталу - "-" 397,1 млн. грн. (нормативне мінімальне значення - не менше 120 млн. грн.); норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ) - 0% (нормативне значення - не менше 9%) та норматив співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань (НЗ-1) - 0% (нормативне значення - не менше 10%); максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента -100,31% (нормативне значення - не більше 25%).
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення строків застосування впливу при прийнятті оскаржуваної постанови з огляду на встановлені статтею 75 Закону України Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимоги щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних, так як вказаною статтею визначено строк (180 днів) саме протягом якого та не пізніше якого банк має прийняти спірне рішення з дня віднесення банку до категорії проблемних.
Таким чином, на думку суду, постанова від 12 лютого 2015 року №96 "Про віднесення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних" прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність", а позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині нормативно та документально не підтверджуються.
Необґрунтованими є також позовні вимоги щодо скасування рішення виконавчої дирекції Фонду від 12 лютого 2015 року №29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", оскільки прийняття такого рішення на підставі постанови Правління НБУ від 12 лютого 2015 року №96 "Про віднесення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних", в силу вимог статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є обов'язком Фонду.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 12 червня 2015 року №115 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб з 12 травня 2015 року по 11 червня 2016 року (включно).
В той же час, згідно роз'яснень, викладених в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2014 року №992/11/14-14, у разі виконання Фондом вимог статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо запровадження тимчасової адміністрації, початок процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку свідчить про те, що таке рішення є виконаним і передбачені ним правові наслідки є такими, що вже настали, а відвернути їх настання не є можливим.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, НБУ та Фондом доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов