Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
09 лютого 2016 р. №820/11585/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора в особі нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора в особі нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЛЕКТ", в якому просить суд:
- визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 як Державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЛЕКТ";
- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЛЕКТ";
- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 поновити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
В обґрунтування позову зазначив, що приватний нотаріус ОСОБА_3, виконуючи функції Державного реєстратора, незаконно прийняв заяву про Державну реєстрацію права власності та здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, оскільки під час дії арешту майна та оголення заборони відчуження, накладеного 15.11.2012 року постановою головного державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5, арештована квартира не підлягала відчуженню іншому власнику.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що положеннями іпотечного договору передбачено відповідне застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором. Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.10.2007 року між ОСОБА_2 і ПАТ "УКРСИББАНК", правонаступником якого є ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11241972000 (а.с. 13-19).
Згідно з умовами договору про надання споживчого кредиту № 11241972000 банк зобов'язався надати позичальнику споживчій кредит в сумі 24 000,00 доларів США, що станом на дату видачі кредиту дорівнювало 121 200,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, у забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальником було укладено договір іпотеки (нерухомого майна) від 26.10.2007 року, предметом якого стала 4-х кімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-23).
Договір іпотеки нерухомого майна був посвідчений 26.10.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 10561.
15.11.2012 року постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 на підставі виконавчого листа №6-2333/11 від 18.05.2015 року було відкрито виконавче провадження №35242727 (а.с.34).
В рамках виконавчого провадження №3524272715.11.2015 року постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 15.11.2012 року було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с.35)
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2015 року № 23322460 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 було проведено державну реєстрацію права власності.
Позивача листом від 02.04.2014 року №732232-юр ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" повідомило про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником квартири АДРЕСА_3 а Корка в м. Харків, з 31.07.2015 року є ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ". Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23322460 від 31.07.2015 року. Запис внесений приватним нотаріусом ОСОБА_3, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ (а.с. 31-33)
Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року №1952-IV та Постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі по тексту - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.
У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до вимог пункту 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Згідно п. 10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Згідно п. 16 Порядку, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Відповідно до п. 23 Порядку, Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.
Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.
Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрував за іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки всупереч вимогам Закону України "Про іпотеку", бо продаж (перехід права власності) на майно має відбуватися без реєстрації права власності іпотекодержателя на такий предмет.
Положеннями статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 15.11.2012 року було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Отже наявне зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно.
Таким чином відповідачем не враховані положення ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже дії відповідача є неправомірними.
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Таким чином, суд приходить до висновку що зазначене нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 - не може бути примусово стягнута на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що третьою особою було подано заяву про державну реєстрацію прав на спірну квартиру, яка підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", отже оскаржуване рішення є необґрунтованим.
Також, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня згода іпотекодавця на стягнення квартири.
Таким чином суд приходить до висновку, що дії позивача є неправомірними.
Щодо вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 поновити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, то слід зазначити, що державна реєстрація права власності повинна відбуватися згідно з вимогами чинного законодавства із додержанням всіх процедурних етапів.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень викладені неналежні та недопустимі доводи, а отже позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у частині позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора в особі нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 як Державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЛЕКТ".
Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЛЕКТ".
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (адреса: 04079, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд 84, оф. 14) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп..
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 16.02.2016 року.
Суддя Полях Н.А.