Справа №752/13965/15-ц
Провадження № 2-о/752/43/16
Іменем України
09.02.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Голосіївський районний відділ Державної міграційної служби України в м.Києві про встановлення факту проживання,
заявник звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з заявою про встановлення факту проживання його бабусі - ОСОБА_2, на території України станом на 24.08.1991 р. та 13.11.1991 року - на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України».
Заява обґрунтована тим, що бабуся заявника - ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 з 1979 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заявник посилається на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Московській області РСФСР і на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2.
З метою отримання громадянства України у відповідно до положень Закону України «Про громадянство» заявник просить установити факт проживання його бабусі на території України.
В судовому засіданні представник заявника підтримав доводи і вимоги за поданою заявою, просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 - бабусі ОСОБА_1, станом на 24.08.1991 р. та 13.11.1991 р. на території України з метою отримання його довірителем громадянства України.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні просив вирішити питання відповідно до вимог чинного законодавства, однак звернув увагу суду, що документи, які посвідчують факт проживання ОСОБА_2 посвідчені органами АР Крим, яка є тимчасово окупованою територією.
Вислухавши представника заявника та заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в сел. Удельна Раменського району Московської області РСФРС, що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1.
Його батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Батько заявника - ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_2.
Після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 остання змінила прізвище на ОСОБА_2, про що зазначено в Свідоцтві про розірвання шлюбу від 25.11.1988 р. НОМЕР_2. Зазначені обставини також підтверджуються довідкою РАГСУ Радянського району м.Владивостока від 20.11.1988 р.
В подальшому бабуся заявника - ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_8, який зареєстрований 16.02.1932 р. та змінила прізвище на ОСОБА_2.
Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.01.1986 року.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Феодосія, про що Відділом РАГСУ Феодосійського міськвиконкому АР Крим видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3.
Статтею 256 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України суди встановлюють також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними Верховним Судом України в листі від 01 січня 2001року про «Судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 3 цього Закону.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 р. а території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповно рідні) брат чи сестра народилися або постіно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх пості ного проживання до складу Української Народної Ресиуббліки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов»язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Отже, відповідно до норм Закону України «Про громадянство України» особи, які проживали на території України на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» від 08.10.1991року № 1631-ХІІ (який набрав чинності 13 листопада 1991року) - є громадянами України.
В ході судового розгляду встановлено, що встановлення факту проживання ОСОБА_2 - бабусі заявника, постійно в Україні до 24.08.1991 р. і станом на 13.11.1991 р. необхідне ОСОБА_1 для отримання громадянства України.
Виходячи з викладеного, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність заявником факту проживання його бабусі - ОСОБА_2, на території України до 24.08.1991 р. та станом на 13.11.1991 р., в зв»язку з чим заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.234, 256, 259 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Голосіївський районний відділ Державної міграційної служби України в м.Києві про встановлення факту проживання задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 - бабусі ОСОБА_1, станом на 24.08.1991 р. та 13.11.1991 р. на території України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя